У пацієнтки хірургічного відділення з’явилися скарги на біль у попереку та внизу живота, болісне й часте сечовипускання. Після бактеріологічного дослідження сечі виявлені грамнегативні оксидазапозитивні паличкоподібні бактерії, що утворюють мукоїдні колонії зеленуватого кольору зі специфічним запахом. Про який збудник можна думати?

Чому це правильна відповідь

Pseudomonas aeruginosa є грамнегативною паличкоподібною бактерією з родини Pseudomonadaceae, строго аеробною, рухомою завдяки полярному джгутику, часто з пілі, без спор і капсули, але здатною утворювати біоплівку. Характерною ознакою є продукція пігментів: пйоцианін (синьо-зелений, розчинний) та пйовердин (флюоресцентний жовто-зелений), що надають колоніям зеленуватого кольору з металевим блиском та фруктовим запахом. Бактерія оксидазопозитивна, не ферментує глюкозу, а окиснює її, росте на простих середовищах при 42°C, що відрізняє від більшості ентеробактерій. Основними факторами патогенності є екзотоксин A (інгібує синтез білка), екзоензим S та T (система секреції типу III), фосфоліпаза C (гемолізин), еластаза та алкалічна протеаза (руйнують тканини), пйоцианін (генерує реактивні форми кисню), альгінат (біоплівка, захист від фагоцитозу та антибіотиків). Збудник має високу природну резистентність до антибіотиків завдяки зовнішній мембрані з низькою проникністю та ефлюксними насосами. Тропність переважно до епітелію дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, ран та опіків, особливо в умовах імуносупресії чи катетеризації. Патогенез госпітальної сечової інфекції, викликаної Pseudomonas aeruginosa, пов'язаний з інструментальними втручаннями (катетеризація), що сприяє адгезії бактерії до епітелію уретри та сечового міхура з формуванням біоплівки. Поширення висхідне до нирок викликає пієлонефрит з болем у попереку. Токсини та ферменти руйнують епітелій, викликають запалення, некроз та геморагії. Імунна відповідь включає вроджений імунітет (нейтрофіли, макрофаги), але неефективна через біоплівку та інгібіцію фагоцитозу, що призводить до хронічного перебігу та резистентності. Діагностика базується на бактеріологічному дослідженні сечі з посівом на селективні середовища (цетримід-агар), де колонії мають характерний зеленуватий пігмент, флюоресценцію під УФ та фруктовий запах. Ідентифікація підтверджується оксидазопозитивністю, окисленням глюкози без газу, ростом при 42°C. Диференціювати від інших грамнегативних паличок допомагає пігментація та біохімічні тести (негативна ферментація лактози, відсутність утворення сірководню). Pseudomonas aeruginosa є правильною саме тому, що в задачі описано грамнегативні оксидазопозитивні палички з мукоїдними колоніями зеленуватого кольору та специфічним запахом у сечі пацієнтки хірургічного відділення з симптомами циститу та пієлонефриту. Ключова ознака — пігментація та запах колоній, що патогномонічні для P. aeruginosa. Прямий зв'язок: госпітальне середовище та інструментальні маніпуляції → колонізація катетера біоплівкою → висхідна інфекція сечових шляхів → клініка з болем та дизурією. Це чітко відрізняє від E.coli (оксидазонегативна, без пігменту), Proteus (ройовий ріст, уреаза+), Str.pyogenes (грампозитивний) та Mycoplasma (без клітинної стінки, не росте на звичайних середовищах). Імунітет при інфекціях P. aeruginosa переважно вроджений з нейтрофілами та антитілами до альгінату й токсинів, але слабкий у госпітальних хворих. Післяінфекційний імунітет нестерильний. Специфічної вакцини немає, профілактика включає суворий контроль за катетеризацією, антисептику та раціональну антибіотикотерапію.