При бактеріологічному дослідженні сечі хворого на пієлонефрит виділені мікроорганізми, що утворюють на м’ясо-пептонному агарі жовто-зелений пігмент і характерний запах. Як вони називаються?

Чому це правильна відповідь

Псевдомонади, переважно Pseudomonas aeruginosa, є грамнегативними аеробними паличками з полярним джгутиком, що забезпечує рухомість, без спор чи капсули в більшості штамів, з тонкою клітинною стінкою та зовнішньою мембраною, що містить ліпополісахарид з ендотоксичною активністю. Збудник продукує водорозчинні пігменти: піоцианін (синьо-зелений), піовердин (жовто-зелений флуоресцентний), піорубін (червоний) та пйомеланін (коричневий), що дифундують у середовище, надаючи колоніям характерний жовто-зелений колір на м'ясо-пептонному агарі та фруктовий чи виноградний запах через продукцію 2-аміноацетофенону. Фактори патогенності включають ендотоксин LPS для системного запалення, екзотоксин A (інгібує синтез білка шляхом АДФ-рибозилювання EF-2), екзоензим S та U для цитотоксичності, протеази (еластаза, лужна протеаза) для деградації тканин та імуноглобулінів, фосфоліпазу C, піоцианін для окисного стресу та інгібіції клітинного дихання, біоплівкоутворення та системи секреції III типу для ін'єкції ефекторів. Псевдомонади тропні до вологих середовищ, сечовивідних шляхів при катетеризації, опікових ран, легень при муковісцидозі. Патогенез пієлонефриту розвивається висхідним шляхом при інструментальних втручаннях чи катетерах, з адгезією за допомогою пілі та фімбрій, колонізацією ниркової миски, інвазією паренхіми з некрозом та абсцесоутворенням. Імунна відповідь включає вроджений імунітет з нейтрофілами, але пігменти та протеази пригнічують фагоцитоз; набутий імунітет неефективний через варіабельність антигенів. Діагностика базується на виділенні з сечі, гною чи крові на простих середовищах з характерними колоніями: плоскі, з металевим блиском, флуоресценцією під УФ, жовто-зеленим пігментом та ароматом. Біохімічна ідентифікація включає оксидазопозитивність, ріст при 42°C, відсутність ферментації вуглеводів, продукцію пігментів. Серологічні методи та ПЛР корисні для типування та виявлення генів вірулентності. Диференціювати від інших грамнегативних паличок допомагає пігментація, запах, оксидазопозитивність та відсутність ферментації, на відміну від ентеробактерій. Імунітет при псевдомонадних інфекціях слабкий, переважно гуморальний з антитілами до LPS та екзотоксину A, але неефективний через внутрішньоклітинну персистенцію та біоплівки; післяінфекційний нестерильний. Вакцини відсутні в рутинній практиці через антигенну варіабельність. Профілактика включає гігієну в стаціонарах, правильну катетеризацію, антибіотики (цефтазидим, меропенем, колістин) з урахуванням резистентності та видалення джерел колонізації. Саме псевдомонади відповідають опису через утворення на м'ясо-пептонному агарі жовто-зеленого пігменту (піовердин та піоцианін) та характерного фруктового запаху, що є класичними культуральними ознаками Pseudomonas aeruginosa при інфекціях сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит. Ключова ознака задачі — жовто-зелений пігмент та запах на МПА — безпосередньо вказує на псевдомонади як збудника нозокоміального пієлонефриту. Інші варіанти виключаються: протей дає роїння без пігменту, ешеріхії та клебсієли — лактозопозитивні колонії без запаху, азотобактерії — вільноживучі азотофіксатори без патогенності.