З урахуванням клінічної картини хворому призначено піридоксальфосфат. Для корекції яких процесів рекомендований цей препарат?
- А Окисне декарбоксилювання кетокислот
- Б Дезамінування пуринових нуклеотидів
- В Синтез білку
- Г Трансамінування і декарбоксилювання амінокислот Правильна
- Д Синтез пуринових та піримідинових основ
Чому це правильна відповідь
Питання безпосередньо стосується ролі піридоксальфосфату (ПАЛФ), активної коферментної форми вітаміну B6, у метаболізмі амінокислот. ПАЛФ є універсальним коферментом ферментів, що каталізують реакції трансамінування, декарбоксилювання та рацемізації амінокислот. Його функція ґрунтується на здатності формувати стабільну шифт-основу (альдимін) з ε-аміногрупою лізину ферменту та аміногрупою субстрату, що дозволяє ферменту тимчасово «передавати» електронну густину, спрямовуючи розрив або перебудову певного хімічного зв’язку в амінокислоті. Основою механізму трансамінування є перенесення аміногрупи з однієї амінокислоти на α-кетокислоту. ПАЛФ, зв’язуючись із амінокислотою, утворює кетимін, що піддається гідролізу з утворенням нової α-кетокислоти та піридоксамінфосфату (ПАМФ). Потім ПАМФ передає аміногрупу іншій α-кетокислоті з утворенням нової амінокислоти та відновленням початкової форми ПАЛФ. Саме цей цикл лежить в основі утворення глутамату, аспартату, аланіну та інших амінокислот, а також забезпечує перетин азотного обміну з енергетичним обміном (α-кетоглутарат → цикл Кребса). Декарбоксилювання амінокислот також повністю залежить від ПАЛФ. У цьому випадку піридоксальфосфат стабілізує карбаніон, що утворюється після відщеплення CO2, дозволяючи амінокислоті перетворитися на біогенний амін. Так утворюються серотонін (із триптофану), гістамін (із гістидину), γ-аміномасляна кислота (із глутамату), дофамін (із ДОФА) та інші медіатори, критичні для ЦНС, ШКТ, імунної системи та гормональної регуляції. Регуляція реакцій ПАЛФ залежить насамперед від доступності вітаміну B6, рівня амінокислот, а також від функціональної активності відповідних амінотрансфераз і декарбоксилаз. Дефіцит вітаміну B6 призводить до зниження трансамінаційної здатності клітин, порушення синтезу біогенних амінів та зростання вмісту незамінених амінокислот у плазмі. Це проявляється неврологічними порушеннями (через недостатність ГАМК), дерматитом, анемією (порушення синтезу гему, для якого також потрібен ПАЛФ як кофермент δ-АЛК-синтази). Саме тому правильним є варіант «трансамінування і декарбоксилювання амінокислот»: він точно визначає основні реакції, для яких критично потрібен ПАЛФ, і відповідає загальноприйнятому біохімічному механізму, тоді як інші варіанти або пов’язані з іншими коферментами, або не залежать від вітаміну B6.