На аутопсії померлого від грипу чоловіка відзначено, що серце дещо збільшене в розмірах, пастозне, на розрізі міокард тьмяний, з крапом. Мікроскопічно: у міокарді на всьому протязі ознаки паренхіматозної жирової й гідропічної дистрофії, строма набрякла, з незначною макрофагально-лімфоцитарною інфільтрацією, судини повнокровні; периваскулярно - петехіальні крововиливи. Який вид міокардиту розвинувся в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Серозний дифузний міокардит є варіантом хронічного або підгострого запального ураження серця, при якому переважають альтеративні зміни кардіоміоцитів у вигляді гідропічної та жирової дистрофії, а ексудативний компонент представлений серозним набряком строми з незначною клітинною реакцією. Макроскопічно серце збільшене, пастозне, міокард тьмяний і "крапом", що відображає дифузну дистрофію та виражений інтерстиціальний набряк, який надає тканині в'ялої консистенції та безблискучого вигляду. Мікроскопічно на перший план виходять дистрофічні зміни: вакуолізація цитоплазми, гідропічне набухання міоцитів, охляплі ядра, а також жирові включення, що свідчать про енергетичний дефіцит та мембранну дисфункцію клітин у відповідь на вірусну інфекцію. Вогнищеві некрози зазвичай відсутні або слабо виражені, що відрізняє цей процес від тяжких форм міокардиту. Строма набрякла, судини повнокровні, що зумовлює підвищену проникність та екстравазацію рідини, а інфільтрат бідний, переважно з макрофагальних та лімфоцитарних елементів, без значного нейтрофільного компоненту. Патогенез серозного дифузного міокардиту найчастіше пов’язаний з вірусними інфекціями, включно з грипом, де токсико-гіпоксичний вплив вірусних часток і медіаторів запалення порушує обмінні процеси в міокарді, спричиняючи дифузну дистрофію. Запальна реакція є млявою, що зумовлено прямим ураженням кардіоміоцитів, а не переважно імунною відповіддю. Периваскулярні петехії відображають підвищену проникність капілярів та мікрогеморагії внаслідок ендотеліальної дисфункції. Можливими наслідками є серцева недостатність, аритмії, або хронічна міокардіопатія в разі тривалого перебігу. Однак процес нерідко оборотний при елімінації вірусного чинника. Саме поєднання дифузного ураження міокарда, вираженої дистрофії, серозного набряку строми та мінімального клітинного інфільтрату є характерним для серозного дифузного міокардиту і не відповідає іншим варіантам. Цей варіант є правильним, оскільки всі описані морфологічні зміни мають дифузний характер, переважають альтеративні процеси та серозний ексудат без значної проліферації або гнійного розпаду, що точно відповідає поняттю серозного дифузного міокардиту.