Хворий 58-ми років помер від прогресуючої серцевої недостатності. На розтині: серце розширене у поперечнику, мляве, м’яз на розрізі нерівномірного кровонаповнення, пістрявий. При гістологічному дослідженні: у міокарді повнокров’я, у стромі лімфогістіоцитарні інфільтрати, що розсувають кардіоміоцити. Виявлені морфологічні зміни свідчать про:

Чому це правильна відповідь

Негнійний проміжний міокардит належить до форми хронічного запального ураження серцевого м’яза, яке характеризується лімфогістіоцитарною інфільтрацією строми без масивного гнійного компоненту. Макроскопічно серце може бути збільшене у поперечнику, мляве, з нерівномірним кровонаповненням міокарда, що відображає поєднання запального процесу та дистрофічних змін кардіоміоцитів. Пістрявість на розрізі вказує на нерівномірний кровотік та локальні запальні вогнища. Мікроскопічно характерним є наявність лімфоцитів та гістіоцитів у стромі, які розсувають кардіоміоцити, з помірною дистрофією міоцитів, але без явищ гнійного некрозу. Судини в зоні ураження можуть бути повнокровними, проте типових тромбів або масивного інфільтрату нейтрофілів не спостерігається. Така морфологія свідчить про хронічний і підгострий запальний процес без активного гнійного компонента. Патогенетично, процес може бути наслідком інфекцій, аутоімунних реакцій або токсичних впливів, які стимулюють проліферацію імунних клітин у міокарді без формування гнійного вогнища. Це призводить до дистрофічних змін кардіоміоцитів і порушень скоротливої здатності серця, що клінічно проявляється прогресуючою серцевою недостатністю. Важливе ускладнення – розвиток кардіосклерозу на фоні тривалого запалення, формування порушень ритму та недостатності кровообігу. Правильний діагноз ґрунтується на поєднанні м’якого хронічного запального інфільтрату лімфогістіоцитів та відсутності гнійного компонента, що відрізняє його від інфаркту чи гострого міокардиту.