Мати виявила у 5-річної доньки на періанальних складках білих "черв’ячків", які викликали у дитини свербіж і неспокій, і доставила їх до лабораторії. Під час огляду лікар побачив білих гельмінтів 0,5-1 см довжиною, ниткоподібної форми з загостреними кінцями, у деяких кінці були закручені. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Ентеробіоз спричинюється нематодою Enterobius vermicularis (гострик), дрібним гельмінтом довжиною 5–10 мм у самок та 2–5 мм у самців, ниткоподібної форми з загостреними кінцями, білого кольору. Самці мають характерно закручений задній кінець, самки — прямий з конічним загостренням. Яйця асиметричні, безбарвні, розміром 50–60 × 20–30 мкм з тонкою оболонкою, містять личинку на стадії боба. Гельмінти локалізуються в сліпій кишці, апендиксі та нижніх відділах тонкої кишки, самки мігрують до періанальних складок для відкладання яєць. Фактори патогенності включають механічне подразнення слизової кишки та шкіри періанальної ділянки під час міграції самок, токсико-алергічну дію метаболітів, що викликає еозинофілію та алергічні реакції. Тропність до товстої кишки та періанальної зони призводить до нічного свербежу через відкладання яєць та виділення клейкої речовини. Патогенез базується на фекально-оральному механізмі з аутоінвазією: яйця, відкладені на шкірі, дозрівають за 4–6 годин, потрапляють на руки, під нігті, білизну, іграшки, з подальшим заковтуванням. У кишці личинки звільняються, мігрують до сліпої кишки, досягають зрілості за 2–4 тижні. Імунна відповідь включає еозинофілію, продукцію IgE та місцевий запальний процес, але не забезпечує повного захисту через короткий життєвий цикл гельмінта. Діагностика ентеробіозу ґрунтується на виявленні дорослих гельмінтів візуально на періанальних складках чи білизні або яєць методом липкої стрічки (метод Грехема) чи зішкрябу з періанальних складок. Яйця асиметричні, планоконвексні, що відрізняє від симетричних яєць аскарид чи теніід. Аналіз фекалій малоефективний через відкладання яєць поза кишкою. Серологічні методи не застосовуються. Диференціювати від інших гельмінтозів допомагає локалізація свербежу вночі, відсутність еозинофілії при теніозі чи дифілоботріозі та характерна морфологія гельмінтів. Імунітет при ентеробіозі нестерильний, частковий, з еозинофілією та місцевою IgA відповіддю; можливі реінвазії. Вакцини немає, профілактика включає гігієну рук, коротке підстригання нігтів, щоденну зміну білизни, вологе прибирання, одночасне лікування всіх членів родини пірантелом чи мебендазолом та дезінвазію приміщень. Саме ентеробіоз найбільш вірогідний через виявлення білих ниткоподібних гельмінтів 0,5–1 см з загостреними кінцями (у деяких закрученими) на періанальних складках у дитини з свербежем — класична картина міграції самок Enterobius vermicularis для відкладання яєць. Ключова ознака — перианальний свербіж і візуальне виявлення дрібних гостриків — безпосередньо вказує на ентеробіоз як найпоширеніший гельмінтоз у дітей дошкільного віку з контактно-побутовою передачею. Інші варіанти виключаються: теніоз, дифілоботріоз та опісторхоз мають значно більших гельмінтів без перианальної локалізації, аскаридоз — великих круглих червів без нічного свербежу в анусі.