При дослідженні вмісту дванадцятипалої кишки людини знайдені найпростіші грушоподібної форми з парними ядрами, чотирма парами джгутиків. Між ядрами - дві опірні нитки, з вентрального боку розташований присмоктувальний диск. Який представник найпростіших виявлений у хворого?

Чому це правильна відповідь

Лямбліоз викликається джгутиковим найпростішим Giardia lamblia (Giardia intestinalis), яке є анаеробним еукаріотичним паразитом з двома стадіями: трофозоїтом та цистою. Трофозоїт має характерну грушеподібну форму розміром 10–20 мкм, два симетричні ядра з великими каріосомами, чотири пари джгутиків, дві опорні нитки (аксонеми) між ядрами та великий вентральний присмоктувальний диск, що займає передню половину тіла і забезпечує прикріплення до епітелію кишечника. Цитоплазма містить парні органели, паразит не має мітохондрій, але має мітосоми. Циста овальна з чотирма ядрами є інфекційною стадією. Основними факторами патогенності Giardia lamblia є механічне прикріплення присмоктувальним диском до щіткової облямівки ентероцитів тонкої кишки, що порушує абсорбцію, продукція цитотоксинів та протеаз, які руйнують мікроворсинки, а також антигенна варіабельність поверхневих білків VSP, що дозволяє уникати імунної відповіді. Паразит має виражену тропність до дванадцятипалої та проксимальної тонкої кишки, де масове розмноження призводить до мальабсорбції жирів та вуглеводів. Патогенез лямбліозу характеризується фекально-оральним проникненням цист з інфікованою водою чи їжею, ексцистуванням у дванадцятипалій кишці з утворенням трофозоїтів, які прикріплюються до епітелію без інвазії в тканини. Масове покриття щіткової облямівки порушує ферментативну активність та абсорбцію, викликає запалення з інфільтрацією лімфоцитами та еозинофілами. Імунна відповідь переважно гуморальна з секреторними IgA, що блокують прикріплення, та клітинна, але часто недостатня для повної елімінації через варіабельність антигенів, що пояснює хронічний перебіг у деяких пацієнтів. Діагностика лямбліозу базується на мікроскопії дуоденального вмісту чи свіжих фекалій з виявленням рухомих грушеподібних трофозоїтів з характерними парними ядрами, присмоктувальним диском та джгутиками, або цист у концентрованих препаратах. ПЛР на ДНК паразита та ІФА на антигени в фекаліях є чутливішими методами. Морфологія з присмоктувальним диском та парними ядрами дозволяє чітко диференціювати від трихомонад чи лейшманій. Імунітет при лямбліозі переважно місцевий гуморальний з секреторними IgA проти поверхневих антигенів, клітинний відіграє допоміжну роль. Післяінфекційний імунітет нестійкий через антигенну варіабельність. Вакцин немає, специфічна профілактика включає очищення води та гігієну, неспецифічна — уникнення фекального забруднення. Саме виявлення грушеподібних найпростіших з парними ядрами, чотирма парами джгутиків, двома опорними нитками та вентральним присмоктувальним диском у вмісті дванадцятипалої кишки прямо вказує на трофозоїти Giardia lamblia, оскільки така унікальна морфологія з симетричними ядрами та присоском є патогномонічною для цього паразита. Це безпосередньо пов’язано з тропністю лямблій до верхніх відділів тонкої кишки та механізмом прикріплення без інвазії. Це чітко відрізняє лямблію від трихомонад без присоска, лейшманій з амастиготною формою в макрофагах, трипаносом з трипаномастиготами в крові та токсоплазм з тахізоїтами чи брадизоїтами в тканинах.