Пацієнт скаржиться на біль в області печінки. Під час дуоденального зондування виявлено: жовтуваті яйця овальної форми, звужені до полюсу, на якому розташована кришечка. Розміри цих яєць найменші серед яєць усіх гельмінтів. Який гельмінтоз спостерігається у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Opisthorchis felineus є трематодою, плоским сосальщиком печінковим, листоподібної форми, розміром 7–12 мм, гермафродитом, має дві присоски — ротову та черевну, без кутикулярних шипів. Яйця опісторхіса є найменшими серед усіх гельмінтів людини — 26–30 × 10–15 мкм, овальної форми, жовтуваті, з чіткою кришечкою на одному полюсі та невеликим потовщенням на протилежному, містять повністю сформований мирацидій. Яйця виділяються з жовчю в дуоденальний вміст і далі в фекалії, але виявлення саме в жовчі при зондуванні є високоспецифічним для діагностики опісторхозу. Основними факторами патогенності є механічне ушкодження жовчних протоків присосками, токсично-алергічна дія метаболітів, обструкція протоків з застоєм жовчі та вторинним бактеріальним інфікуванням, а також хронічне запалення з ризиком холангіокарциноми. Паразит має тропність виключно до внутрішньопечінкових та позапечінкових жовчних протоків, де дорослі особини живуть до 20–30 років. Життєвий цикл включає проміжних хазяїв — молюсків бітиніїд та додаткових — коропових риб, зараження людини відбувається при вживанні сирої чи недостатньо термічно обробленої риби. Патогенез опісторхозу починається з аліментарного проникнення метацеркаріїв з риби, ексцистування в дванадцятипалій кишці, міграції в жовчні протоки через загальну жовчну та печінкову протоки. Дорослі сосальщики викликають хронічне запалення стінок протоків, проліферацію епітелію, фіброз та застій жовчі з розвитком холангіту, холециститу, гепатомегалії. Клінічна картина включає біль у правому підребер’ї, диспепсію, лихоманку при гострій фазі та хронічний перебіг з астенією. Імунна відповідь поєднує еозинофілію та продукцію IgE в гострій фазі з хронічним запаленням. Діагностика опісторхозу базується на виявленні характерних дрібних яєць з кришечкою в дуоденальному вмісті чи фекаліях після концентрації, при цьому дуоденальне зондування є найчутливішим методом на ранніх стадіях чи при низькій інтенсивності інвазії. Серологічні методи виявляють антитіла в гострій фазі, ПЛР — ДНК паразита в жовчі чи фекаліях. Диференціювати від інших трематодозів допомагає саме розмір та морфологія яєць — найменші серед гельмінтів з вираженою кришечкою. Мікроскопія є ключовим методом, культуральне виділення неможливе. Імунітет при опісторхозі переважно гуморальний з продукцією IgE та еозинофілією в гострій фазі, але нестерильний, реінвазія можлива при повторному зараження. Післяінфекційний імунітет частковий, паразити персистують роками. Вакцини немає, профілактика включає ретельну термічну обробку риби, заморожування чи соління за спеціальними режимами, санітарний контроль водойм та освіту населення в ендемічних регіонах. Саме опісторхоз є правильним варіантом, оскільки виявлення в дуоденальному вмісті найменших яєць гельмінтів овальної форми з кришечкою на полюсі класично вказує на яйця Opisthorchis felineus, що прямо пов’язане з локалізацією дорослих паразитів у жовчних протоках та болем у ділянці печінки. Інші гельмінтози мають значно більші яйця чи іншу локалізацію, без виділення в жовч.