Через дві доби після пологів у жінки розвинулася клініка шоку з ДВЗ-синдромом, внаслідок чого породілля померла. На аутопсії виявлений гнійний ендоміометрит, регіональний гнійний лімфангіт і лімфаденіт, гнійний тромбофлебіт. У паренхіматозних органах - дистрофічні зміни й проміжне запалення. Який діагноз найбільш вірогідний?

Чому це правильна відповідь

Сепсис є системною відповіддю організму на генералізоване інфекційне ураження, при якій первинне локальне вогнище інфекції втрачає обмежений характер, а мікроорганізми та їх токсини поширюються через кровоносну та лімфатичну системи. Саме така генералізація лежить в основі системних порушень життєвих функцій. На органному та системному рівні ключовим механізмом є масивна активація імунної відповіді з вивільненням прозапальних медіаторів, що призводить до ендотеліальної дисфункції, порушення мікроциркуляції та розвитку синдрому системної запальної відповіді. Це створює умови для формування поліорганної недостатності. Розвиток ДВЗ-синдрому є прямим наслідком генералізованого ураження ендотелію та активації системи згортання крові під впливом бактеріальних токсинів і цитокінів. Утворення множинних мікротромбів порушує тканинну перфузію, що призводить до гіпоксії та дистрофічних змін у паренхіматозних органах. Наявність гнійного ендоміометриту, лімфангіту, лімфаденіту та тромбофлебіту свідчить про поширення інфекції з первинного вогнища через лімфатичні та венозні шляхи. Такий шлях розповсюдження є типовим механізмом розвитку сепсису у післяпологовому періоді. Поєднання генералізованого запалення, ДВЗ-синдрому, шоку та множинних уражень внутрішніх органів закономірно відповідає саме сепсису як системному патологічному процесу, що і зумовлює летальний кінець.