Під час об’єктивного обстеження хворого з діагнозом: атеросклеротичний міокардіосклероз, лікар встановив феномен дефіциту пульсу. При якій формі порушення серцевого ритму спостерігається такий феномен?

Чому це правильна відповідь

Феномен дефіциту пульсу (pulsus deficiens) виникає виключно при миготливій аритмії (фібриляції або тріпотінні передсердь), коли передсердя генерують 400–700 імпульсів за хвилину, а атріовентрикулярний вузол проводить лише частину з них до шлуночків. Через різну тривалість діастолічного наповнення шлуночків ударний об’єм кожного скорочення значно варіює: при дуже короткій діастолі (менше 0,25–0,30 с) лівий шлуночок не встигає наповнитися кров’ю і викидає мінімальний об’єм, який не здатний створити пульсову хвилю на периферії. Кількість серцевих скорочень (при аускультації) виявляється значно більшою, ніж кількість пульсових ударів на променевій артерії — це і є дефіцит пульсу. При атерянні синусового ритму та хаотичній активації передсердь відсутня скоординована передсердна систола («передсердний удар»), що додатково зменшує діастолічне наповнення шлуночків на 20–30 %. У хворих з атеросклеротичним кардіосклерозом жорсткість міокарда та діастолічна дисфункція ще більше підсилюють залежність ударного об’єму від тривалості діастоли. У результаті слабкі скорочення взагалі не передаються на аорту і периферичні артерії, тому частота пульсу може бути на 30–50 ударів меншою, ніж частота серцевих скорочень. Дефіцит пульсу є патогномонічним клінічним симптомом миготливої аритмії та прямо відображає нерівномірність ударного викиду при різній тривалості RR-інтервалів. При всіх інших порушеннях ритму (екстрасистолія, АВ-блокади, ідіовентрикулярний ритм) кожен ефективний шлуночковий комплекс створює пульсову хвилю, тому дефіцит пульсу відсутній.