У хворого 45-ти років при аналізі ЕКГ встановлено: ритм синусовий, число передсердних комплексів більше числа шлуночкових комплексів; прогресуюче подовження інтервалу P — Q від комплексу до комплексу; випадіння окремих шлуночкових комплексів; зубці P та комплекси QRST без змін. Назвіть тип порушення серцевого ритму:

Чому це правильна відповідь

Атріовентрикулярна блокада II ступеня (Мобітц I або Венкебаха) характеризується прогресивним подовженням інтервалу P–Q від комплексу до комплексу з подальшим випадінням одного шлуночкового комплексу QRS після зубця P, після чого цикл повторюється. Основний механізм — порушення провідності в дистальній частині АВ-вузла або проксимальній частині пучка Гіса через відносне рефрактерне подовження, зумовлене зниженням швидкості деполяризації фазової 4 та уповільненням відновлення Na⁺-каналів у клітинах АВ-з’єднання. При кожному наступному імпульсі з синусового вузла відбувається поступове накопичення іонів Ca²⁺ всередині клітин (явище декрементної провідності), що ще більше знижує амплітуду повільного Ca²⁺-вхідного струму та подовжує рефрактерний період, доки один імпульс повністю блокується. Після випадіння QRS відбувається «скидання» рефрактерності, і наступний імпульс проводиться з найкоротшим P–Q, після чого цикл повторюється. Збереження нормальної форми зубців P та комплексів QRS вказує на те, що порушення локалізується саме в АВ-вузлі або верхній частині пучка Гіса, а не нижче рівня розгалуження. Клінічно це проявляється нерегулярним пульсом, періодичними «паузами» та симптомами зниженого серцевого викиду (запаморочення, слабкість), особливо при довгих циклах Венкебаха (5:4, 6:5 тощо). При прогресуванні блокада може переходити в повну АВ-блокаду III ступеня з дисоціацією передсердного та шлуночкового ритмів. Ключовою патогенетичною ознакою саме АВ-блокади II ступеня типу Мобітц I є період Венкебаха — прогресивне подовження P–Q з періодичним випадінням QRS при збереженій нормальній морфології комплексів, що повністю відповідає наведеній ЕКГ-картині. Інші варіанти блокади мають принципово інший ЕКГ-патерн і локалізацію ураження провідної системи.