У хворого з неврологічними порушеннями діагностована пухлина головного мозку. Під час операції видалена пухлина, що має вид щільного вузла, пов’язаного з твердою мозковою оболонкою. Гістологічно пухлина побудована з ендотеліоподібних клітин, тісно прилеглих одна до одної. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Менінгіома є доброякісною пухлиною, що походить із арахноїдальних (павутинних) клітин мозкових оболонок. Патогенез передбачає появу клональної проліферації цих клітин з утворенням щільних вузлів, що тісно прилягають або прикріплюються до твердої мозкової оболонки — характерна ознака, яка відображається як у клініці, так і при інтраопераційній оцінці. Менінгіоми повільно ростуть і часто викликають неврологічні симптоми за рахунок компресії мозкових структур, а не через інвазію тканини. Морфологічно менінгіома складається з ендотеліоподібних або полігональних клітин, які тісно прилягають одна до одної та формують характерні «вихрові» структури (whorls). Клітини мають овальні ядра, рівномірний хроматин і мінімальний атипізм. Пухлина часто містить псаммомні тільця — концентричні звапніння, які є ще однією патогномонічною ознакою менінгіом, хоча в цьому конкретному описі вони не згадані. Мікроскопічно пухлина демонструє щільні пласти або ряди клітин, які нагадують ендотелій, але насправді походять з арахноїдальних структур. Вони утворюють щільні структурні комплекси без істотного клітинного поліморфізму, без частих мітозів і без некрозу, що підтверджує доброякісну природу (тип I за класифікацією ВООЗ). Тісний зв’язок із твердою мозковою оболонкою додатково підкреслює менінгіальний генез. Клініко-патологічно саме опис щільного вузла, прикріпленого до твердої мозкової оболонки, разом із ендотеліоподібною клітинною будовою, є типовим для менінгіоми. Жоден інший диференційний діагноз не демонструє одночасно цієї анатомічної прив’язки та характерної мікроскопічної архітектури.