У хворого 40-ка років при прогресуванні стафілококового гнійного періодонтиту виникло гнійне запалення кістково-мозкових просторів альвеолярного відростка, а потім тіла нижньої щелепи. Мікроскопічно кісткові балки витончені, вогнища некрозу, кісткові секвестри, оточені сполучнотканинною капсулою. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Хронічний остеомієліт – це тривале гнійно-запальне ураження кісткової тканини, що супроводжується утворенням некротичних ділянок і секвестрів. У пацієнта спостерігається прогресування стафілококового періодонтиту з ураженням кістково-мозкових просторів альвеолярного відростка та тіла нижньої щелепи, що відображає хронічний характер процесу та його здатність до локалізованого руйнування кістки. Макроскопічно виявляються витончення кісткових балок, наявність секвестрів, які оточені сполучнотканинною капсулою, що є типовою ознакою хронічного процесу з обмеженням некротичних мас. Кістка стає крихкою, місця запалення щільні, часто наявні свищеві ходи та потовщення надкістниці. Мікроскопічно визначаються вогнища некрозу кісткової тканини, витончені кісткові балки, інтенсивна проліферація сполучної тканини навколо секвестрів, наявність хронічної запальної інфільтрації з лімфоцитами, плазматичними клітинами та макрофагами. Судини в зоні запалення часто гіперемовані або склерозовані. Етіологічно процес пов'язаний із бактеріальною інфекцією (зокрема стафілококом), яка потрапляє через періодонтальні тканини в кісткову структуру. Хронічний перебіг обумовлений як інфекційною агресією, так і реакцією кісткової тканини на некроз та спроби її регенерації. Можливі ускладнення включають формування свищів, поширення інфекції на сусідні тканини, системну інтоксикацію та прогресуючу втрату кісткової маси. Правильність вибору хронічного остеомієліту обумовлена наявністю секвестрів, хронічної капсуляції та тривалого перебігу, що відрізняє його від гострого або поверхневого запалення.