У хворого нормально забарвлений кал, у складі якого знаходиться велика кількість вільних жирних кислот. Причиною цього є порушення наступного процесу:

Чому це правильна відповідь

Велика кількість вільних жирних кислот у калі при нормальному забарвленні свідчить про порушення всмоктування жирів у тонкому кишечнику без дефіциту жовчі. Жовчні кислоти емульгують жири та утворюють міцелли з продуктами гідролізу (вільні жирні кислоти, моногліцериди), які розчинні у воді та контактують з поверхнею ентероцитів. Всмоктування відбувається шляхом пасивної дифузії та за участю транспортних білків (FABP); всередині ентероцитів жирні кислоти реестерифікуються в тригліцериди, пакуються в хіломікрони та виводяться в лімфу. При порушенні всмоктування (целіакія, тропічна спру, хронічний панкреатит з екзокринною недостатністю, але без жовчної обструкції) гідроліз жирів відбувається нормально, утворюються вільні жирні кислоти та моногліцериди, але вони не всмоктуються, залишаються в просвіті кишки та виводяться з калом. Кал нормального кольору, бо білірубін перетворюється стеркобіліном, жовчі достатньо для цього процесу, але містить велику кількість жирних кислот (стеаторея з кислим запахом). Клінічно порушення всмоктування жирів проявляється стеатореєю, втратою маси тіла, дефіцитом жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), гіповітамінозом з остеопорозом, кровотечами, неврологічними порушеннями. Ускладнення включають мальабсорбцію інших нутрієнтів, електролітні порушення та вторинну остеомаляцію через дефіцит вітаміну D. Саме всмоктування жирів є правильним, бо ключова патогенетична ознака — наявність вільних жирних кислот у калі при збереженому гідролізі та жовчевиділенні; причинно-наслідковий зв’язок прямий: нормальна емульгація та гідроліз → утворення вільних жирних кислот → блокада їхнього транспорту в ентероцити → виведення з калом, на відміну від порушення гідролізу (недостатність ліпази), жовчеутворення чи жовчевиділення (ахолічний кал).