У жінки віком 67 років, яка довгий час хворіє на холецистит, після прийому їжі раптово виник різкий біль у верхній частині живота, нудота, блювання. Встановлено діагноз: гострий панкреатит. Що є основною ланкою патогенезу цього захворювання?
- А Передчасна активація ферментів підшлункової залози Правильна
- Б Підвищення рівня холецистокініну
- В Зниження секреції панкреатичного поліпептиду
- Г Зниження рівня ферментів у панкреатичному соку
- Д Підвищення активації ферментів у дванадцятипалій кишці
Чому це правильна відповідь
Гострий панкреатит є типовим прикладом ферментативного автолізу тканини, тобто порушення, що належить до групи місцевих некробіотичних процесів із потужною запально-некротичною відповіддю. Його ключовим патогенетичним механізмом є передчасна внутрішньопротокова або внутрішньоклітинна активація панкреатичних проензимів, які в нормі мають активуватися лише у просвіті дванадцятипалої кишки під дією ентерокінази. У випадку панкреатиту ініціація каскаду відбувається всередині самої залози, де трипсиноген перетворюється на трипсин. Трипсин запускає активацію інших ферментів — еластази, фосфоліпази А2, хімотрипсину, карбоксипептидаз — що формує вибуховий протеолітичний каскад. Дія активованих ферментів швидко руйнує ацинарні клітини та структури проток, ініціюючи коагуляційний і ферментативний некроз. Еластаза роз’їдає стінки судин, що призводить до крововиливів і геморагічного компоненту; ліпаза викликає жирова́ некроз із утворенням мил; фосфоліпаза А2 руйнує клітинні мембрани, збільшуючи запальну відповідь. Усе це супроводжується масивним вивільненням медіаторів запалення, цитокінів, активацією системи комплементу й формуванням важкої системної запальної відповіді, яка здатна перейти у поліорганну недостатність. У пацієнтки з тривалим холециститом основним тригером виступає обтурація або дискоординація сфінктера Одді жовчними пробками чи мікролітами. Це призводить до підвищення внутрішньопротокового тиску, рефлюксу жовчі у протоки підшлункової залози та пошкодження ацинарних клітин. Жовчові кислоти дестабілізують мембрани зімогенних гранул і лізосом, що сприяє внутрішньоклітинному контактування проензимів із катепсинами — факторами, які активують трипсиноген. Таким чином, саме передчасна активація ферментів виступає точкою запуску всього патологічного процесу. Клінічні прояви — сильний оперізувальний біль, блювання, нудота, різке підвищення амілази/ліпази — безпосередньо пов’язані з ферментативним пошкодженням та запаленням. Ускладнення, такі як шок, поліорганна недостатність, панкреонекроз, виникають через системну дію активованих ферментів і цитокіновий шторм, що виходить за межі локального процесу. Саме тому цей варіант — ключовий і єдино правильний у контексті описаної клінічної ситуації.