При обстеженні жінки 56-ти років, що хвора на цукровий діабет 1-го типу, виявлене порушення білкового обміну, що при лабораторному дослідженні крові проявляється аміноацидемією а клінічно - уповільненням загоєння ран і зменшенням синтезу антитіл. Який з перерахованих механізмів викликає розвиток аміноацидемії?

Чому це правильна відповідь

При цукровому діабеті 1 типу абсолютна недостатність інсуліну різко пригнічує анаболічні процеси й активує катаболічні сигнальні шляхи, зокрема через зниження фосфорилювання IRS-1/PI3K/Akt, що призводить до дефосфорилювання транскрипційного фактора FOXO з його транслокацією в ядро та активацією генів убіквітин-протеасомної системи та аутофагії. Одночасно дефіцит інсуліну знімає гальмування гормоночутливої ліпази та посилює дію контринсулярних гормонів (глюкагон, кортизол, катехоламіни), що активують каспази й кальпаїни в м’язовій тканині, спричиняючи масивний протеоліз актину, міозину та інших структурних білків. Внаслідок цього в кров вивільняється велика кількість вільних амінокислот, переважно аланін і глютамін, що перевищує здатність печінки утилізувати їх для глюконеогенезу, формуючи стійку аміноацидемію. Ця аміноацидемія є субстратом для посиленого глюконеогенезу, але паралельно виснажує внутрішньоклітинний пул амінокислот, необхідних для синтезу колагену фібробластами та секреторних білків плазматичними клітинами, що клінічно проявляється уповільненням репаративних процесів і зниженням продукції антитіл. Саме підвищення протеолізу є ключовою патогенетичною ланкою, бо саме катаболічна дія дефіциту інсуліну безпосередньо збільшує концентрацію амінокислот у плазмі, тоді як інші варіанти або є наслідком, або стосуються інших типів обміну.