Ізольована клітина серця людини автоматично генерує імпульси збудження з частотою 60 разів за хвилину. З якої структури серця отримано цю клітину?

Чому це правильна відповідь

Автоматична генерація імпульсів з частотою близько 60 за хвилину є проявом фізіологічного автоматизму серця, який притаманний спеціалізованим пейсмекерним клітинам. Цей процес реалізується на клітинному та мембранному рівнях і не потребує зовнішньої нервової чи гуморальної стимуляції. У пейсмекерних клітинах синоатріального вузла відсутній стабільний потенціал спокою. Після кожного потенціалу дії мембрана поступово деполяризується за рахунок повільної діастолічної деполяризації, яка формується внаслідок відкриття If-каналів і входження іонів Na⁺, а також участі Ca²⁺-каналів Т-типу. Саме цей механізм забезпечує регулярне самозбудження клітини. Регуляція частоти імпульсації відбувається за рахунок швидкості діастолічної деполяризації. У синоатріальному вузлі вона є найвищою в серці, що зумовлює домінування цього вузла як головного водія ритму. Досягнення порогового потенціалу автоматично запускає потенціал дії без участі зовнішніх імпульсів. Частота близько 60 за хвилину є типовою для власного автоматизму синоатріального вузла людини за відсутності вегетативних впливів. Інші структури провідної системи мають нижчу власну частоту автоматичної імпульсації і в нормі пригнічуються швидшим ритмом синоатріального вузла. Саме поєднання найвищої швидкості діастолічної деполяризації, специфічного іонного механізму та здатності автономно генерувати імпульси з частотою близько 60 за хвилину однозначно вказує на синоатріальний вузол як джерело цієї клітини.