MedOnline Тренуватись онлайн

У пацієнтки 20-ти років встановлено діагноз - СНІД. Які популяції клітин найбільш чутливі до вірусу імунодефіциту людини?

Чому це правильна відповідь

В основі патогенезу ВІЛ-інфекції лежить тропність вірусу до клітин, що експресують CD4-рецептор, який слугує головним молекулярним «входом» для вірусної частинки. Найважливішою популяцією клітин, що має CD4, є Т-хелпери (Th), які відіграють ключову роль у координації імунної відповіді, активації В-лімфоцитів, макрофагів, цитотоксичних Т-клітин та регуляції синтезу цитокінів. Вірус використовує CD4 як основний рецептор та CCR5/CXCR4 як корецептори для злиття вірусної оболонки з клітинною мембраною, що забезпечує проникнення вірусної РНК у цитоплазму. Це робить Т-хелпери найбільш вразливими до інфекції. Після проникнення в клітину, зворотна транскриптаза вірусу синтезує ДНК-копію з вірусної РНК, яка інтегрується у геном клітини за допомогою інтегрази. Інфікована клітина перетворюється на фабрику для синтезу вірусних білків та генетичного матеріалу, що призводить до її функціонального виснаження і загибелі через цитопатичний ефект, апоптоз або імунорегульоване знищення. Масова загибель Т-хелперів порушує координацію гуморальної та клітинної ланок імунітету, що призводить до глибокого імунодефіциту. На системному рівні втрата Т-хелперів викликає зниження продукції IL-2, порушення активації цитотоксичних Т-клітин і макрофагів, а також неможливість класового переключення та дозрівання антитільної відповіді у В-лімфоцитів. Це призводить до високої сприйнятливості до опортуністичних інфекцій та пухлин, які є характерними клінічними проявами СНІДу. Одночасно зменшення кількості CD4+ клітин корелює з прогресуванням хвороби, і рівень CD4 виступає основним прогностичним маркером. Важливо, що інші клітини можуть інфікуватися ВІЛ, якщо експресують CD4 або корецептори, наприклад макрофаги та дендритні клітини, проте саме Т-хелпери є найбільш численною і функціонально критичною мішенню. Знищення саме цієї популяції має найбільший вплив на імунну систему, оскільки призводить до порушення практично всіх ланок адаптивного імунітету. Таким чином, правильним є вибір "Т-хелпери", оскільки саме вони є найбільш чутливими до ВІЛ через експресію CD4, забезпечують ключові функції імунного контролю та їх руйнування є центральним механізмом розвитку СНІД. Інші варіанти або не мають CD4, або не відіграють визначальної ролі у формуванні імунодефіциту.

Чому інші варіанти не підходять

Гепатоцити
Гепатоцити не експресують CD4 та не є основною мішенню ВІЛ. Їх ураження при СНІДі пов’язане з опортуністичними інфекціями або токсичністю лікування, а не прямою вірусною інвазією. Це принципово відрізняється від специфічної загибелі CD4+ Т-хелперів.
Ендотеліоцити
Ендотеліоцити можуть уражатися при деяких вірусних інфекціях, але вони не мають механізмів для специфічної взаємодії з ВІЛ, оскільки не експресують CD4. Їх функція не є ключовою для адаптивного імунітету, тому їх руйнування не призводить до імунодефіциту.
В-лімфоцити
В-лімфоцити не є безпосередньою мішенню ВІЛ, хоча їх функція страждає через дефіцит допомоги з боку Т-хелперів. Вони можуть бути інфіковані лише опосередковано або через інші віруси. Втрата В-клітин не визначає розвиток імунодефіциту, на відміну від загибелі CD4+ Т-лімфоцитів.
Епітеліоцити
Епітеліальні клітини не є мішенню ВІЛ, оскільки не експресують CD4. Вони можуть уражатися вторинними інфекціями, але не вірусом імунодефіциту. Їх ураження не є механізмом розвитку СНІДу.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Реактивність і алергія