В основі розвитку імунних і алергічних реакцій організмом застосовуються однакові механізми відповіді імунної системи на антиген. Визначте основну відмінність алергічних реакцій від імунних:

Чому це правильна відповідь

Імунна відповідь і алергічна реакція використовують однакові ефекторні механізми імунної системи: розпізнавання антигену Т- і В-лімфоцитами, продукцію антитіл, активацію комплементу, дегрануляцію опасистих клітин, залучення еозинофілів, макрофагів і нейтрофілів, вивільнення тих самих медіаторів (гістамін, лейкотрієни, простагландини, цитокіни). Основна відмінність полягає в кінцевому результаті цих механізмів: при імунній відповіді активація ефекторів спрямована на елімінацію патогену і закінчується відновленням гомеостазу без значного ушкодження власних тканин, тоді як при алергії ті ж самі ефекторні механізми надмірно активовані або спрямовані проти безпечних антигенів і призводять до патологічного пошкодження тканин організму. У разі І типу гіперчутливості масивна дегрануляція опасистих клітин і базофілів через IgE-залежне зшивання FcεRI-рецепторів викликає вивільнення медіаторів, що різко підвищують судинну проникність, скорочують гладенькі м’язи та залучають еозинофіли, що клінічно проявляється набряком, бронхоспазмом, анафілаксією. При ІІ та ІІІ типах комплемент- і антитілозалежні механізми, які в нормі лізують бактерії або нейтралізують токсини, при алергії викликають цитоліз власних клітин або відкладення імунних комплексів у судинах і тканинах з активацією нейтрофілів та протеолітичним ушкодженням. При IV типі Т-клітинна відповідь замість елімінації інфікованих клітин викликає хронічне запалення і некроз тканин. Таким чином, саме розвиток пошкодження власних тканин є ключовою патогенетичною ознакою алергії, тоді як при фізіологічній імунній відповіді пошкодження мінімальне або відсутнє завдяки механізмам толерантності та регуляторним Т-клітинам. При алергічних реакціях порушується баланс між про- та протизапальними сигналами, відсутня ефективна супресія після елімінації антигену, що призводить до хронічного або надмірного запалення і тканинної деструкції, чого немає при нормальній імунній відповіді на патоген.