У жінки 37-ми років протягом року періодично виникали інфекційні захворювання бактеріального генезу, їх перебіг був вкрай тривалим, ремісії - короткочасними. При обстеженні виявлена гіпогамаглобулінемія. Порушення функції яких клітин може бути прямою її причиною?

Чому це правильна відповідь

Гіпогамаглобулінемія з частими та затяжними бактеріальними інфекціями є прямим наслідком недостатньої продукції імуноглобулінів, за синтез яких відповідають виключно плазматичні клітини – термінально диференційовані В-лімфоцити. Порушення на рівні плазматичних клітин (апоптоз, недостатнє дозрівання, дефіцит факторів виживання BCL-XL, BLIMP-1, XBP-1 або мутації генів, необхідних для їх функціонування) призводить до різкого зниження секреції IgG, IgA та IgM, що клінічно проявляється рецидивуючими піогенними інфекціями слизових оболонок і шкіри, синуситами, пневмоніями, тривалим перебігом та короткими ремісіями. Ключовим молекулярним каскадом є блокада сигналів виживання плазматичних клітин через рецептор BCMA (BAFF-R/APRIL) або дефект транскрипційного фактора BLIMP-1, що пригнічує експресію генів секреторних імуноглобулінів і призводить до загибелі довгоживучих плазматичних клітин у кістковому мозку та селезінці. Внаслідок цього концентрація циркулюючих антитіл падає нижче захисного рівня, порушується опсонізація бактерій, нейтралізація токсинів та активація комплементу, що робить організм вразливим саме до позаклітинних бактерій. Клінічна картина повністю відповідає первинним гуморальним імунодефіцитам (наприклад, Х-зчеплена агамаглобулінемія, загальна варіабельна імунодефіцитність), де патогенетична ланка – саме дисфункція плазматичних клітин при збереженій кількості В-лімфоцитів-попередників. Тривале зниження рівня імуноглобулінів призводить до хронічного запалення, формування бронхоектазів, автоімунних ускладнень через порушення імунологічної толерантності та підвищений ризик лімфопроліферативних захворювань через хронічну антигенну стимуляцію.