У хворого діагностовано тиреотоксикоз. У крові знайдено антитиреоїдні тіла. Який тип алергічної реакції по Кумбсу і Джелу спостерігається при розвитку цього захворювання?

Чому це правильна відповідь

Тиреотоксикоз при аутоімунному тиреоїдиті з наявністю антитиреоїдних антитіл, що стимулюють рецептор TSH (TRAb), належить до II типу гіперчутливості за Кумбсом і Джелом у варіанті стимулюючого підтипу. Антитіла класу IgG зв’язуються з екстрацелюлярним доменом TSH-рецептора на тиреоцитах і викликають його конститутивну активацію через Gs-білок без участі самого TSH, що призводить до постійної активації аденілатциклази, зростання цАМФ, активації протеїнкінази А та каскаду транскрипційних факторів, які стимулюють синтез і секрецію тиреоїдних гормонів та проліферацію тиреоцитів. Цей молекулярний механізм імітує фізіологічну дію TSH, але є нерегульованим, що проявляється тривалим підвищенням вільного Т4 і Т3, зниженням TSH, гіперметаболізмом, тахікардією, тремором, екзофтальмом (при офтальмопатії Грейвса) та зобом. Клінічно спостерігається картина тиреотоксикозу з високим серцебиттям, втратою маси тіла, тепловою непереносимістю та нервовістю. Тривале неконтрольоване стимулювання призводить до виснаження тиреоцитів, фіброзу щитоподібної залози та можливого переходу в гіпотиреоз у пізніх стадіях. Ключовою патогенетичною ознакою є саме стимулюючий, а не деструктивний чи блокуючий ефект антитіл, що відрізняє цей варіант від класичного цитотоксичного II типу (наприклад, аутоімунна гемолітична анемія) і робить варіант «стимулюючий» єдиним правильним у контексті наявності антитіл, що викликають гіперфункцію залози. При стимулюючому типі відсутнє цитолітичне пошкодження клітин-мішеней і немає утворення імунних комплексів, тому реакція не супроводжується запаленням чи активацією комплементу, а лише надмірною функцією органа-мішені. Це пояснює відсутність некрозу чи інфільтрації щитоподібної залози в ранніх стадіях хвороби Грейвса на відміну від тиреоїдиту Хашимото.