У хворого на ЕКГ виявлено збільшення тривалості комплексу QRS. Наслідком чого це може бути?

Чому це правильна відповідь

Комплекс QRS на електрокардіограмі відображає процес деполяризації міокарда шлуночків, тобто поширення електричного збудження по їх робочому міокарду. Його тривалість безпосередньо визначається швидкістю та синхронністю проведення імпульсу в системі Гіса–Пуркіньє та м’язових волокнах шлуночків. На органному рівні подовження комплексу QRS означає, що збудження поширюється по шлуночках повільніше, ніж у нормі. Це може бути наслідком затримки або блокади в провідній системі шлуночків, унаслідок чого різні ділянки міокарда активуються неодночасно. На клітинному рівні уповільнення деполяризації пов’язане зі зниженням швидкості поширення потенціалу дії між кардіоміоцитами. Це зумовлює асинхронне залучення м’язових волокон і збільшує сумарний час охоплення шлуночків збудженням. Формування комплексу QRS підпорядковується електрофізіологічним властивостям швидких натрієвих каналів і міжклітинних контактів, які забезпечують стрімке поширення імпульсу. Порушення цих механізмів не змінює послідовність фаз серцевого циклу, але подовжує фазу деполяризації шлуночків. Зворотні зв’язки реалізуються через зміну механічної ефективності скорочення, оскільки несинхронна деполяризація погіршує координацію систоли. Саме збільшення часу поширення збудження по міокарду шлуночків є безпосередньою причиною подовження комплексу QRS.