У хворого відзначаються періодичні напади серцебиття (пароксизми), сильне потовиділення, напади головного болю. При обстеженні виявлена гіпертензія, гіперглікемія, підвищення основного обміну, тахікардія. При якій патології наднирників спостерігається подібна картина?

Чому це правильна відповідь

Описані симптоми – пароксизми серцебиття, підвищене потовиділення, головний біль, гіпертензія, гіперглікемія, тахікардія та підвищення основного обміну – відповідають клінічній картині феохромоцитоми, що є проявом гіперфункції мозкового шару наднирників. Основним патологічним процесом є надмірна продукція катехоламінів – адреналіну та норадреналіну, які викликають системну стимуляцію серцево-судинної, метаболічної та нервової систем. На молекулярному рівні катехоламіни діють через α- та β-адренорецептори, активуючи аденілатциклазу та фосфоліпазу С, що призводить до збільшення внутрішньоклітинного цАМФ і іонного потоку кальцію. Це стимулює скорочувальну активність міокарда, підвищує серцевий викид, викликає спазм артеріол і активацію глікогенолізу та глюконеогенезу в печінці, що пояснює гіпертензію та гіперглікемію. Клітинні процеси включають активацію симпатичних нейронів, збільшення чутливості β1-адренорецепторів серця та β2-адренорецепторів скелетних м’язів і судин, що формує клінічні напади тахікардії, тремору, підвищене потовиділення. Постійний вплив катехоламінів також стимулює термогенез та підвищення основного обміну, що відображає метаболічну складову патології. Системні наслідки включають ризик аритмій, гіпертензивних кризів, епізодичної гіперглікемії, яка може загострювати латентний цукровий діабет, а також підвищене навантаження на серце та судини, що сприяє структурним змінам міокарда. Хронічна стимуляція симпато-адреналової системи обумовлює епізодичність симптомів та варіабельність клінічної картини. Варіант правильний, оскільки ключова патогенетична ознака – надмірна секреція катехоламінів мозковим шаром наднирників – пояснює всі перераховані симптоми. Інші варіанти описують порушення кори наднирників або її гіпоактивність, які не викликають типових пароксизмальних нападів і системної симпато-адреналової стимуляції.