У дівчинки діагностований адреногенітальний синдром (псевдогермафродитизм). Надмірна секреція яких гормонів наднирників обумовила дану патологію?

Чому це правильна відповідь

Це порушення належить до ендокринної патології, зумовленої дефіцитом кортизолу та компенсаторною гіперсекрецією адренокортикотропного гормону, що стимулює наднирники до надлишкового синтезу андрогенів. Найчастіше причина полягає в вродженому дефекті ферментів синтезу кортизолу, таких як 21-гідроксилаза, що блокує утворення глюкокортикоїдів і спрямовує метаболічний потік стероїдів у бік утворення андрогенів. Надлишок андрогенів призводить до маскулінізації зовнішніх статевих органів у генетично жіночої особини, викликаючи псевдогермафродитизм. На молекулярному рівні накопичення попередників стероїдів, що не можуть бути конвертовані в кортизол, створює надлишок субстратів для синтезу дегідroepіандростерону та андростендіону. Ці стероїди мають виражену андрогенну активність і, при тривалому перевищенні концентрації, індукують експресію генів, відповідальних за диференціацію чоловічих фенотипічних ознак. Синтез андрогенів у корі наднирників посилюється хронічною стимуляцією АКТГ, оскільки відсутність кортизолу не забезпечує механізм негативного зворотного зв’язку. Клінічно надлишок андрогенів у дівчат викликає вірилізацію: гіпертрофію клітора, злиття статевих губ, низький тембр голосу, прискорений ріст і передчасну диференціацію скелету, що може передчасно закривати зони росту. При цьому жіночі внутрішні статеві органи, залежні від естрогенів, не змішуються; порушення є фенотипічним, а не генетичним. Крім того, надлишок андрогенів може призводити до інсулінорезистентності та порушень ліпідного обміну. Важливим наслідком є гіповолемія та гіпонатріємія при дефекті 21-гідроксилази, оскільки блокується також синтез альдостерону. Зменшення об’єму циркулюючої крові активує ренін-ангіотензинову систему, але при тяжкому дефекті може розвиватися гостра надниркова недостатність. Проте провідний механізм фенотипічних змін пов’язаний не з електролітними порушеннями, а з андрогеномедіованою вірилізацією. Цей варіант є правильним, оскільки саме надлишок андрогенів пояснює розвиток псевдогермафродитизму і вірилізацію у дівчинки за відсутності первинних порушень статевих залоз. Інші варіанти або не викликають маскулінізації, або в даному контексті не є провідними гормональними чинниками.