При розтині тіла померлого чоловіка 73-х років, який довго страждав на ішемічну хворобу серця з серцевою недостатністю, знайдено: ’’мускатна” печінка, бура індурація легень, ціанотична індурація нирок та селезінки. Який з видів порушення кровообігу найбільш імовірний?

Чому це правильна відповідь

Хронічне загальне венозне повнокрів’я є наслідком тривалого застою крові у великому колі кровообігу при хронічній серцевій недостатності, що розвивається внаслідок тривалої ішемічної хвороби серця. В основі процесу лежить недостатність правого шлуночка або виражена недостатність лівого шлуночка з наступним підвищенням тиску в малому колі та приєднанням венозного застою у великому. Такий стан призводить до стійкого перешкодження відтоку крові з вен, зростання венозного тиску і гіпоксії тканин, що запускає характерні морфологічні зміни в органах. Макроскопічно печінка при хронічному венозному повнокрів’ї набуває вигляду "мускатної" завдяки чергуванню жовтуватих ділянок жирової дистрофії гепатоцитів у центрi часточок із темно-бурими ділянками венозного застою на периферії. Мікроскопічно у печінці виявляють центролобулярний некроз або виражену дистрофію гепатоцитів, заповнення синусоїдів кров’ю, гемосидероз і фіброзні зміни. Ці зміни є прямим наслідком застійної гіпоксії та тривалого венозного тиску. У легенях розвивається бура індурація, що характеризується ущільненням тканини та її бурим кольором, обумовленим масивним накопиченням гемосидерину у макрофагах, так званих "клітинах серцевої недостатності". Хронічна гіпоксія стимулює розростання сполучної тканини в інтерстиції і стінках альвеол, що робить легені щільними, важкими, погано повітроносними. Це є типовим наслідком тривалого підвищення тиску у легеневих венах при декомпенсації серця. В нирках і селезінці при хронічному застої спостерігається ціанотична індурація. Макроскопічно органи збільшені, темно-сині або бурі, щільні, з вираженою венозною повнокровністю. Мікроскопічно відзначають дилатацію вен і синусів, гемосидероз, атрофію паренхіми та гіперплазію сполучної тканини. Це відображає тривалий застій і гіпоксичні пошкодження клітин, що запускають фіброз та склероз. Сукупність описаних змін у печінці, легенях, нирках та селезінці є патогномонічною саме для хронічного загального венозного повнокрів’я. Жоден інший варіант не пояснює одночасної наявності мускатної печінки, бурої індурації легень і ціанотичної індурації інших органів, що вказують на тривалий, системний застій у великому колі кровообігу.