MedOnline Тренуватись онлайн

У хворого 30 років діагностовано ішемічна хвороба серця. Напади стенокардії турбують вже 3 роки. Виявлено спадковий характер захворювання. Який вид гіперліпопротеїдемії найбільш ймовірно буде виявлено у хворого?

Чому це правильна відповідь

У контексті ішемічної хвороби серця спадкового характеру ключовим біохімічним механізмом є порушення обміну ліпопротеїнів низької щільності, тобто ЛПНЩ (β-ліпопротеїнів). Тип II гіперліпопротеїдемії за Фредріксоном відповідає класичній сімейній гіперхолестеринемії, яка розвивається внаслідок дефекту рецепторів до ЛПНЩ або мутацій аполіпопротеїну B-100. Цей дефект знижує кліренс ЛПНЩ з плазми та призводить до значного підвищення їх концентрації, а разом із цим — до високого рівня загального холестерину. Після надходження ЛПНЩ у кров вони не можуть нормально зв’язуватися з рецепторами печінки, тому циркулюють триваліше, інтенсивніше окиснюються, проникають у субендотелій і запускають атерогенез. Атеросклеротичне ураження коронарних артерій є прямим наслідком цього атерогенного профілю. ЛПНЩ легко піддаються окисненню у судинній стінці, що стимулює захоплення макрофагами через scavenger-рецептори. Макрофаги перетворюються на пінисті клітини, які формують жирні смужки — найпершу видиму стадію атеросклерозу. Прогресуюча інфільтрація холестерину та запальна активація клітин судинної стінки призводять до формування атеросклеротичної бляшки, зменшення просвіту судини та розвиту ішемії міокарда. Саме такий механізм ідеально пояснює трирічну історію стенокардії, що розвивається в молодому віці, коли є спадкова форма гіперліпопротеїдемії II типу. Ключовими біохімічними відмінностями цієї патології є виражене підвищення ЛПНЩ за нормальних або помірно підвищених триацилгліцеридів, що відповідає ізольованій гіперхолестеринемії. Порушення регуляції ліпідного транспорту пов’язане із втратою або зменшенням чутливості ЛПНЩ-рецептора, який у нормі знаходиться на поверхні гепатоцитів і забезпечує ендоцитоз ЛПНЩ. Механізм регуляції включає зворотний зв’язок: коли холестерин надходить у клітину, синтез рецепторів зменшується. При спадковому дефекті цей цикл порушено, тому плазмовий рівень ЛПНЩ зростає незалежно від дієти. Клінічні прояви включають ранній розвиток ІХС, тендинозні ксантоми, дуговидну ліпоїдну дистрофію рогівки, але в задачі акцент зроблено на ранньому атеросклерозі й типових стенокардіях у 30 років. Жоден інший тип гіперліпопротеїдемії не дає настільки вираженої ізольованої гіперхолестеринемії з інтенсивним і швидким атерогенезом. Саме тому найбільш вірогідним типом гіперліпопротеїдемії в даному випадку є тип II.

Чому інші варіанти не підходять

III (дисбеталіпопротеідемія)
Дисбеталіпопротеїдемія зумовлена дефектом апоЕ і характеризується накопиченням залишкових частинок — ремнантів ХМ і ЛПДНЩ, а також змішаною гіперліпідемією. У таких хворих спостерігають атеросклероз, але частіше периферичних артерій і атипові ксантоми. Цей тип супроводжується підвищенням триацилгліцеридів і холестерину одночасно, що не відповідає класичній спадковій формі ІХС у молодого пацієнта, характерній для гіпербеталіпопротеїдемії.
I (гіперхіломікронемія)
Тип I характеризується дефіцитом ліпопротеїнліпази або апоС-II і супроводжується різким зростанням хіломікронів, тобто дуже високими триацилгліцеридами. Цей стан не є атерогенним, оскільки хіломікрони не проникають у стінку артерій. Клінічно спостерігають панкреатити, болі в животі, але не ранню ішемічну хворобу серця, тому цей варіант не підходить.
V (гіперпребеталіпопротеїдемія і гіперхіломікронемія).
Тип V поєднує підвищення ЛПДНЩ і хіломікронів, даючи дуже високу гіпертригліцеридемію. Цей стан пов’язаний переважно з інсулінорезистентністю, алкоголізмом або вторинними порушеннями, але не є класичною спадковою атерогенною патологією. Атерогенність у ньому виражена значно менше, ніж при ізольованому підвищенні ЛПНЩ, тому він не пояснює ранню ІХС.
IV (гіперпребеталіпопротеїдемія)
У типі IV підвищуються ЛПДНЩ, що призводить до гіпертригліцеридемії при нормальному або помірно підвищеному холестерині. ЛПДНЩ мають меншу атерогенність порівняно з ЛПНЩ, тому ІХС тут розвивається повільніше і не є типовою для молодого віку. У задачі вказано спадкову ранню ІХС, що характерно саме для дефекту кліренсу ЛПНЩ.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Біосинтез та біотрансформація холестеролу. Ліпопротеїни