У пацієнта сироватка крові має молочний вигляд. Під час біохімічного дослідження виявлено високий рівень триацилгліцеролів і хіломікронів. Спадковий дефект якого ферменту викликає цей стан?

Чому це правильна відповідь

Молочний вигляд сироватки крові з різким підвищенням триацилгліцеролів (>10–20 ммоль/л) та масивною гіперхіломікронемією є класичною картиною первинної гіперхіломікронемії (гіперліпопротеїнемія типу I за Фредриксоном), зумовленої спадковим дефіцитом ліпопротеїнліпази (LPL) або її кофактора аполіпопротеїну C-II. Ліпопротеїнліпаза локалізується на люмінальній поверхні ендотелію капілярів скелетних м’язів, міокарда та жирової тканини, зв’язана з глікозаміногліканами та GPIHBP1. Фермент гідролізує триацилгліцерини хіломікронів і ЛПДНЩ до жирних кислот і гліцеролу за схемою: триацилгліцерин + 3H₂O → гліцерол + 3 жирні кислоти. АпоС-II активує LPL, змінюючи її конформацію. При дефіциті LPL хіломікрони, що надходять з кишечника після жирної їжі, не розщеплюються і накопичуються в плазмі, надаючи сироватці молочно-кремовий вигляд («вершковий шар» при відстоюванні). Жирні кислоти не надходять у тканини, що призводить до енергетичного дефіциту в м’язах і печінці, а надлишок хіломікронів відкладається в підшкірній клітковині та внутрішніх органах, викликаючи еруптивні ксантоми, гепатоспленомегалію та рецидивуючий панкреатит через тригліцеридемію >11 ммоль/л. Рівень ЛПВЩ і ЛПНЩ різко знижений. Регуляція LPL здійснюється інсуліном (індукує експресію гена LPL у адипоцитах), гепарином (вивільняє LPL з ендотелію в кров), а також апоС-II і апоА-V як активаторами. При спадковому дефіциті LPL або апоС-II ця регуляція неможлива, тому навіть помірне споживання жирів призводить до масивної гіперхіломікронемії. Жоден інший фермент не здатний гідролізувати триацилгліцерини хіломікронів у плазмі, тому саме дефіцит ліпопротеїнліпази є причиною описаної патології.