Пацієнт 16-ти років, що страждає на хворобу Іценко-Кушінга, консультований з приводу надмірної ваги тіла. При опитуванні з’ясувалося, що енергетична цінність спожитої їжі складає 1700-1900 ккал/добу. Яка провідна причина ожиріння у даному випадку?

Чому це правильна відповідь

При хворобі Іценко-Кушинга хронічний надлишок глюкокортикоїдів (кортизолу) є первинною причиною кушингоїдного ожиріння навіть при нормальній або зниженій калорійності раціону. Глюкокортикоїди стимулюють глюконеогенез у печінці за рахунок активації ключових ферментів (PEPCK, глюкозо-6-фосфатаза) та мобілізації амінокислот із периферичних тканин, що призводить до стійкої гіперглікемії та реактивної гіперінсулінемії. Одночасно кортизол індукує інсулінорезистентність у скелетних м’язах і жировій тканині шляхом порушення пострецепторного сигнального шляху інсуліну (зниження фосфорилювання IRS-1, пригнічення активності PI3K та Akt), що блокує транслокацію GLUT4 і зменшує утилізацію глюкози периферією. Гіперінсулінемія на тлі інсулінорезистентності активує ліпопротеїнліпазу в адипоцитах, посилює захоплення жирних кислот і синтез тригліцеридів, а також гальмує ліполіз через пригнічення гормончутливої ліпази. Особливістю кушингоїдного розподілу жиру є переважне відкладення в центральних депо (живіт, шия, обличчя) за рахунок вищої щільності глюкокортикоїдних рецепторів у вісцеральній жировій тканині та стимуляції проліферації преадипоцитів саме в цих ділянках. Катаболічна дія кортизолу на м’язову тканину (протеоліз, вивільнення амінокислот) додатково забезпечує субстрат для глюконеогенезу, створюючи порочне коло. Таким чином, ожиріння розвивається за механізмом перерозподілу та накопичення жиру при негативному або нульовому енергетичному балансі, що підтверджується нормальним споживанням 1700–1900 ккал/добу. Тривалий надлишок глюкокортикоїдів призводить до вісцерального ожиріння, метаболічного синдрому, остеопорозу, атрофії м’язів і шкіри, що є прямим наслідком описаних молекулярних каскадів. Ключова патогенетична ознака — пряма дія надлишку глюкокортикоїдів на метаболізм ліпідів і вуглеводів, що викликає ожиріння незалежно від калорійності харчування та фізичної активності.