У хворого 15-ти років концентрація глюкози натще - 4,8 ммоль/л, через годину після цукрового навантаження - 9,0 ммоль/л, через 2 години - 7,0 ммоль/л, через 3 години - 4,8 ммоль/л. Ці показники характерні для такого захворювання:

Чому це правильна відповідь

Патологія характеризується нормальним рівнем глюкози натще і помірним підвищенням після глюкозного навантаження, що повертається до нормальних значень через кілька годин. Це вказує на порушення толерантності до глюкози без стійкої гіперглікемії натще, тобто латентну або приховану форму цукрового діабету. Основним типом порушення є тимчасова недостатність інсулінової відповіді при фізіологічному навантаженні на підшлункову залозу, що обмежує здатність тканин ефективно утилізувати глюкозу після їжі або глюкозного тесту. На молекулярному рівні відзначається тимчасовий дефект секреції інсуліну β-клітинами острівців Лангерганса або зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну (інсулінорезистентність). Це призводить до тимчасового підвищення глюкози в крові після навантаження, активує компенсаторний механізм посиленої інсулінової секреції, що нормалізує рівень цукру через 2–3 години. Клітинні процеси включають відновлення транспорту глюкози через GLUT4 у м’язах і жировій тканині після піку концентрації інсуліну, а також активацію гліколізу і глікогенезу у печінці. Ці компенсаторні механізми запобігають хронічній гіперглікемії натще, що відрізняє прихований цукровий діабет від маніфестних форм. Клінічно пацієнт може бути без симптомів, проте лабораторно проявляється порушенням толерантності до глюкози. Це важливий етап ранньої діагностики, який дозволяє попередити прогресування до явного цукрового діабету II типу, а також знизити ризик метаболічних ускладнень, включно з мікро- та макросудинними змінами. Вибір правильного варіанту обумовлений тим, що лише прихована форма цукрового діабету характеризується нормальним натщесерцевим рівнем глюкози при збереженій реакції на навантаження і нормалізацією через кілька годин. Інші варіанти не відповідають описаній динаміці: цукровий діабет I і II типу зазвичай супроводжується постійною гіперглікемією, хвороба Іценко-Кушинга має інший патофізіологічний механізм.