У людини діагностована галактоземія - хвороба накопичення. Внаслідок порушення якої клітинної структури виникла ця хвороба?

Чому це правильна відповідь

Галактоземія є класичною лізосомною хворобою накопичення, що зумовлена спадковим дефіцитом ферменту α-галактозидази (кислотної галактозидази, GLA), локалізованого в лізосомах. Цей фермент гідролізує термінальні α-галактозидні зв’язки в гліколіпідах (зокрема в глоботріаозилцераміді, Gb3, та галактозилцераміді) і глікопротеїнах у кислом середовищі лізосом. При дефіциті α-галактозидази відбувається прогресивне накопичення Gb3 та інших галактозовмісних сфінголіпідів у лізосомах ендотелію судин, нейронів, кардіоміоцитів, клітин ниркових клубочків та інших тканин. Це накопичення призводить до порушення функції лізосом, механічного пошкодження клітин, активації запальних реакцій та вторинного фіброзу. Клінічно галактоземія (хвороба Фабрі) проявляється ангіокератомами на шкірі, болем у кінцівках (акропарестезії), гіпогідрозом, протеїнурією, гіпертрофією лівого шлуночка, ураженням клапанів серця, ішемічними інсультами та нирковою недостатністю. Регуляція активності α-галактозидази залежить від підтримання кислого pH у лізосомах за допомогою вакуолярної АТФ-ази; порушення цього процесу при інших лізосомних хворобах (наприклад, хвороба І-клітин) також може призводити до вторинного зниження активності GLA. Таким чином, саме дисфункція лізосом є первинною причиною накопичення субстратів і розвитку патологічних змін при галактоземії. Накопичення Gb3 у лізосомах ендотелію дрібних судин викликає їх звуження та ішемію тканин, що пояснює типові неврологічні, кардіальні та ниркові ускладнення. Саме лізосомна локалізація дефектного ферменту відрізняє галактоземію від інших порушень обміну галактози (наприклад, класичної галактоземії через дефіцит галактозо-1-фосфат уридилтрансферази, що локалізується в цитозолі).