У відділення реанімації надійшов чоловік 47-ми років з діагнозом інфаркт міокарда. Яка з фракцій лактатдегідрогенази (ЛДГ) буде переважати в сироватці крові впродовж перших двох діб захворювання?

Чому це правильна відповідь

При інфаркті міокарда основою лабораторної діагностики є виявлення ферментів і їх ізоферментів, які масово вивільняються з некротизованих кардіоміоцитів. Лактатдегідрогеназа має п’ять ізоферментів (ЛДГ1–ЛДГ5), побудованих із чотирьох субодиниць двох типів (H і M). ЛДГ1 відповідає ізоферменту H4, який найбільш характерний для міокарда та еритроцитів. Саме цей ізофермент у перші дві доби після інфаркту значно зростає в сироватці, що є важливою біохімічною ознакою ушкодження серцевого м’яза. Біохімічно ЛДГ каталізує оборотну реакцію перетворення лактату в піруват (і навпаки) з участю коферменту НАД⁺/НАДН у цитозолі. У серцевому м’язі домінують ізоферменти з H-субодиницями (ЛДГ1 і ЛДГ2), які краще працюють в умовах аеробного метаболізму, віддаючи перевагу окисненню лактату до пірувату, що може входити до циклу Кребса. Масивний некроз міокарда при інфаркті призводить до виходу саме H-багатих ізоферментів у кров, насамперед ЛДГ1. Важливою діагностичною ознакою є так званий «феномен перевороту» (flip) співвідношення ЛДГ1/ЛДГ2: у нормі ЛДГ2 у сироватці дещо переважає над ЛДГ1, тоді як при інфаркті міокарда через 1–2 доби ЛДГ1 стає вищою за ЛДГ2. Це відображає специфічність ушкодження тканини, багатої на H4-ізофермент, тобто міокарда. Таке підвищення триває кілька діб, що дозволяє ретроспективно підтвердити факт інфаркту, коли ранні маркери (як-от КК-МВ) уже нормалізуються. Регуляція активності ЛДГ на рівні ізоферментів пов’язана з тканинною спеціалізацією: H4 (ЛДГ1) характерний для міокарда й еритроцитів, тоді як M-багаті ізоферменти (ЛДГ4, ЛДГ5) переважають у печінці та скелетних м’язах. Тому при інфаркті міокарда специфічно зростає саме ЛДГ1, а не ЛДГ4/ЛДГ5, які би зростали при ураженні печінки або скелетних м’язів. Отже, у контексті задачі — перші дві доби після інфаркту міокарда — правильним є саме варіант ЛДГ1, оскільки він відображає характерний ізоферментний «підпис» некрозу міокарда, тоді як інші фракції відповідають переважно іншим тканинам і клінічним ситуаціям.