У хворого 40-ка років ознаки гірської хвороби: запаморочення, задишка, тахікардія, рН крові - 7,50, pCO2 - 30 мм рт.ст., зсув буферних основ +4 ммоль/л. Яке порушення кислотно-основного стану має місце?

Чому це правильна відповідь

Гірська хвороба на висоті зумовлена гіпобаричною гіпоксією, яка через стимуляцію периферичних хеморецепторів дуги аорти та каротидних тілець різко активує дихальний центр довгастого мозку з розвитком гіперпное та гіперветиляції альвеол. Надмірне виведення CO₂ знижує парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові до 30 мм рт.ст., що зменшує концентрацію вугільної кислоти та іонів H⁺ за рівнянням Гендерсона-Гассельбаха, викликаючи підвищення рН до 7,50. Первинним порушенням є саме респіраторний (газовий) алкалоз, при цьому зсув буферних основ +4 ммоль/л відображає компенсаторне зниження концентрації HCO₃⁻ нирками через пригнічення реабсорбції бікарбонату та секреції H⁺ у проксимальних канальцях під впливом гіперветиляції та зниження pCO₂. Тахікардія та задишка є прямим наслідком активації симпатоадреналової системи та хеморефлекторного драйву дихання на тлі гіпоксії, а запаморочення виникає через церебральну вазоконстрикцію, опосередковану зниженням pCO₂ та алкалозом, що зменшує мозковий кровотік попри системну гіпоксію. Тривалий некомпенсований газовий алкалоз призводить до гіпокаліємічного зсуву калію в клітини, тетанії через зниження іонізованої фракції кальцію та порушення функції ЦНС аж до судом. Ключовою патогенетичною ознакою є первинне зниження pCO₂ з підвищенням рН, що чітко відрізняє газовий алкалоз від метаболічних форм.