У вагітної жінки 24-х років після тривалого блювання було зареєстровано зниження об’єму циркулюючої крові. Про яку зміну загальної кількості крові може йти мова?

Чому це правильна відповідь

Тривале блювання у вагітної жінки призводить до значної втрати рідини та електролітів (переважно ізотонічної рідини шлункового соку та води), при цьому еритроцити та білки плазми залишаються в судинному руслі. Втрата переважно плазми викликає абсолютне зменшення об’єму циркулюючої крові (гіповолемію), а відносна концентрація еритроцитів, гемоглобіну та білків зростає, що проявляється підвищенням гематокриту, рівня гемоглобіну та в’язкості крові. Патогенетично це поліцитемічна (згущена) гіповолемія, оскільки загальна кількість крові зменшена за рахунок плазми, а маса еритроцитів практично не змінена. Зменшення ОЦК активує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та секрецію АДГ, що спрямоване на затримку натрію та води нирками, однак при продовженні блювання ця компенсація недостатня, тому зберігається гіповолемія з високим гематокритом. Клінічно стан проявляється сухістю шкіри та слизових, зниженням тургору, тахікардією, ортостатичною гіпотензією та олігурією. При тривалій поліцитемічній гіповолемії зростає ризик мікротромбозів через гіперкоагуляцію та підвищення в’язкості крові, а також погіршується перфузія тканин через зменшення венозного повернення та серцевого викиду. Саме поєднання зниження ОЦК із відносним збільшенням концентрації еритроцитів (поліцитемія) є патогенетичним маркером даного типу гіповолемії при блюванні, токсикозі вагітних або інших станах із втратою рідини без пропорційної втрати формених елементів. Ключова патогенетична ознака — втрата переважно позаклітинної рідини при збереженні маси еритроцитів, що відрізняє поліцитемічну гіповолемію від простої (втрата цільної крові) та олігоцитемічної (розведення крові при надмірній гідратації).