У хворого спостерігається типова для нападу малярії клінічна картина: озноб, жар, проливний піт. Яка стадія малярійного плазмодію найімовірніше буде виявлена в крові хворого в цей час?

Чому це правильна відповідь

Малярія викликається найпростішими роду Plasmodium, зокрема P. falciparum, P. vivax, P. ovale чи P. malariae, які є внутрішньоклітинними паразитами еритроцитів з складним життєвим циклом, що включає шизогонію в печінці та еритроцитах людини, а також спорогонію в комарах Anopheles. У кров’яній фазі паразит проходить стадії кільцевих трофозоїтів, амебоподібних трофозоїтів, шизонтів з мерозоїтами та гаметоцитів. Мерозоїти є інвазійними формами, що вивільняються при розриві еритроцитів у кінці еритроцитарної шизогонії, викликаючи синхронні напади малярії з характерними ознобом, жаром та потом через масивне вивільнення пірогенних субстанцій та цитокінів. Патогенез нападу малярії безпосередньо пов’язаний з масовим розривом еритроцитів та вивільненням мерозоїтів, продуктів метаболізму паразита та гемозоїну, що активують макрофаги з продукцією TNF-α, IL-1 та інших медіаторів запалення. Це викликає озноб через активацію центру терморегуляції, жар через пірогени та проливний піт при зниженні температури після піку. Мерозоїти швидко проникають у нові еритроцити, продовжуючи цикл, тоді як інші стадії, такі як гаметоцити чи екзоеритроцитарні форми, не викликають пароксизмів. Імунна відповідь вроджена з цитокіновим штормом та набута з антитілами до поверхневих антигенів мерозоїтів недостатня для повного захисту через антигенну варіабельність. Діагностика малярії базується на мікроскопії товстої краплі та тонкого мазка крові, забарвлених за Романовським-Гімзою, саме в період пароксизму, коли концентрація паразитів максимальна. У цей час виявляються мерозоїти, молоді кільцеві трофозоїти та шизонти з пігментом, що дозволяє диференціювати види за морфологією та періодичністю нападів. ПЛР на ДНК паразита чутливіший, але мікроскопія є ключовою для швидкої діагностики. Виявлення мерозоїтів чи розриву еритроцитів прямо корелює з клінічним нападом. Імунітет при малярії частковий, з премуніцією в ендемічних регіонах через постійну реінфекцію, переважно гуморальний з антитілами до мерозоїтних антигенів та клітинний з CD8+ Т-лімфоцитами проти печінкових стадій. Післяінфекційний імунітет нестійкий через варіабельність антигенів. Вакцина RTS,S на основі CSP ефективна проти P. falciparum у дітей, профілактика включає хіміопрофілактику та захист від комарів. Саме типова клінічна картина нападу малярії з ознобом, жаром та проливним потом прямо вказує на стадію мерозоїтів у крові, оскільки пароксизм збігається з масовим розривом еритроцитів та вивільненням мерозоїтів наприкінці еритроцитарної шизогонії. Це безпосередньо пов’язано з пірогенною дією продуктів паразита та цитокіновою реакцією на мерозоїти. Це чітко відрізняє від спорозоїтів, що вводяться комаром і не викликають нападів, гаметоцитів, що не розмножуються в людині, чи оокінет та спороцист, що є стадіями в комарі.