У 3-річної дитини тривале підвищення температури, збільшені лімфовузли, у крові - значне підвищення кількості лімфоцитів. Методом ІФА виявлено антиген віруса Епштейна-Бара. Який діагноз можна поставити на основі вказаного?

Чому це правильна відповідь

Вірус Епштейна-Барр (EBV) належить до родини Herpesviridae, підродини Gammaherpesvirinae, є ДНК-вмісним вірусом з ліпідною оболонкою, діаметром близько 150–200 нм, тропний переважно до В-лімфоцитів завдяки зв’язуванню глікопротеїну gp350 з рецептором CD21, а також до епітелію ротоглотки. Вірус має здатність до латентної персистенції в В-клітинах з періодичною реактивацією, кодуючи онкогени LMP1 та EBNA, що імітують сигнали проліферації. Реплікація відбувається в епітелії та лімфоїдній тканині з масивним синтезом вірусних антигенів – VCA, EA, EBNA. Основними факторами патогенності є індукція полікіональної проліферації В-лімфоцитів з утворенням атипових лімфоцитів, імунне ушкодження за участю CD8+ Т-лімфоцитів, що контролюють проліферацію, та продукція гетерофільних антитіл. Патогенез інфекційного мононуклеозу починається з проникнення через слизову ротоглотки, первинної реплікації в епітелії та В-лімфоцитах, гематогенної та лімфогенної дисемінації з генералізованою лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, тривалою лихоманкою та лімфоцитозом з атиповими лімфоцитами в крові. Клінічна картина формується поєднанням ангіни, лімфаденопатії, лихоманки та гематологічних змін. Діагноз інфекційного мононуклеозу базується на клінічних ознаках та лабораторному підтвердженні: виявленні гетерофільних антитіл (реакція Поля-Буннеля-Девідсона), атипових лімфоцитів >10% та серологічному визначенні антигенів чи антитіл до EBV методом ІФА – ранній антиген (EA), VCA-IgM для гострої інфекції, EBNA для перенесеної. У задачі виявлення антигену вірусу Епштейна-Барр методом ІФА в дитини з тривалою лихоманкою, збільшеними лімфовузлами та лімфоцитозом безпосередньо вказує на інфекційний мононуклеоз як первинну EBV-інфекцію, оскільки саме ця клініка з гематологічними змінами є класичною для захворювання. Імунітет при інфекційному мононуклеозі переважно клітинний з потужною CD8+ Т-клітинною відповіддю, що контролює проліферацію інфікованих В-клітин, та гуморальний з довічними антитілами до VCA та EBNA. Післяінфекційний імунітет нестерильний через латентну персистенцію вірусу з періодичними реактиваціями. Специфічної вакцини немає, профілактика неспецифічна. У задачі ключовою ознакою є поєднання клініки з виявленням антигену EBV методом ІФА, що чітко відмежовує інфекційний мононуклеоз від інших герпесвірусних інфекцій чи лімфом, де антиген EBV може бути присутнім, але клініка та гематологічні зміни інші.