У трирічної дитини спостерігається підвищення температури тіла, збільшені лімфовузли. За результатами загального аналізу крові виявлено: лімфоцитоз. Методом ІФА виявлено антиген вірусу Епштейна-Барр. Яке захворювання, найімовірніше розвинулося у дитини?

Чому це правильна відповідь

Інфекційний мононуклеоз спричинюється вірусом Епштейна–Барр, який належить до родини Herpesviridae, підродини Gammaherpesvirinae. Це ДНК-вмісний вірус з ікосаедричним капсидом, оточений ліпопротеїновою оболонкою, який є облігатним внутрішньоклітинним паразитом. Він має виражену тропність до В-лімфоцитів, з якими взаємодіє через CD21-рецептори. Основним фактором патогенності вірусу Епштейна–Барр є його здатність інфікувати та поліклонально активувати В-лімфоцити, що призводить до їх проліферації та появи атипових мононуклеарів у периферичній крові. Вірус також уникає імунної відповіді шляхом латентної персистенції в клітинах імунної системи, що забезпечує тривале збереження в організмі. Патогенез захворювання починається з проникнення вірусу через слизову оболонку ротоглотки, після чого відбувається інфікування В-лімфоцитів і генералізація процесу. У відповідь активується клітинна імунна відповідь, зокрема цитотоксичні Т-лімфоцити, що зумовлює розвиток лімфаденопатії, гарячки та змін у загальному аналізі крові у вигляді лімфоцитозу. Діагностика інфекційного мононуклеозу ґрунтується на клінічній картині, гематологічних змінах та серологічних методах. Виявлення антигенів вірусу Епштейна–Барр методом ІФА є прямим лабораторним підтвердженням активної інфекції і має високу діагностичну цінність саме при цьому захворюванні. Імунітет після перенесеного інфекційного мононуклеозу є стійким, але вірус зберігається в організмі у латентному стані. Специфічної вакцини проти вірусу Епштейна–Барр не існує, профілактика неспецифічна. Ключовими ознаками задачі є лімфаденопатія, лімфоцитоз та виявлення антигену вірусу Епштейна–Барр, що в сукупності однозначно вказує на інфекційний мононуклеоз.