A 25-year-old man presents to his physician with a 1-week history of fever, sore throat, nausea, and fatigue. His vital signs include: temperature - 38.5°C, pulse-72/min., blood pressure - 120/70 mm Hg, and respiratory rate - 17/min. On physical examination, he has bilateral posterior cervical lymphadenopathy, exudates over the palatine tonsil walls with soft palate petechiae, an erythematous macular rash on the trunk and arms, and mild hepatosplenomegaly. This patient most likely has infectious mononucleosis. Which of the following would be the most appropriate diagnostic laboratory test?
- А A 4-fold increase in anti-EBV titers
- Б A detection of Cytomegalovirus (CMV) antibodies
- В Herpes simplex virus isolation
- Г Positive serum IgM antibodies for Epstein-Barr virus Правильна
- Д Positive serum IgM antibodies for Herpes simplex virus
Чому це правильна відповідь
Epstein-Barr virus є ДНК-вмісним вірусом родини Herpesviridae, який має ліпопротеїнову оболонку та ікосаедричний капсид. Це вірус з вираженою тропністю до В-лімфоцитів, у які він проникає через рецептор CD21. Вірус не має грамнегативних або грампозитивних характеристик, оскільки не є бактерією, а є облігатним внутрішньоклітинним паразитом. Основними факторами патогенності Epstein-Barr virus є здатність інфікувати та активувати В-лімфоцити, індукувати їх проліферацію та переходити в латентний стан. Вірус експресує вірусні білки, які сприяють уникненню імунної відповіді та персистенції в організмі. Саме масивна імунна відповідь, а не прямий цитопатичний ефект, визначає клінічні прояви інфекції. Патогенез інфекційного мононуклеозу пов’язаний із первинним зараженням через слизову оболонку ротоглотки. Вірус поширюється в лімфоїдну тканину, зокрема мигдалики та регіонарні лімфатичні вузли, що призводить до їх збільшення. Активація Т-лімфоцитів у відповідь на інфіковані В-клітини зумовлює гарячку, слабкість, фарингіт з ексудатами та характерну задньошийну лімфаденопатію. Ключовим методом лабораторної діагностики гострої EBV-інфекції є серологічне виявлення специфічних антитіл. IgM-антитіла до вірусних антигенів з’являються на ранніх етапах захворювання і свідчать про гостру первинну інфекцію. Саме цей показник дозволяє підтвердити активну фазу інфекційного процесу. Поєднання гарячки, ангіни з ексудатом, петехій на м’якому піднебінні та двобічної задньошийної лімфаденопатії є типовим для інфекційного мононуклеозу. Виявлення позитивних IgM-антитіл до Epstein-Barr virus має прямий причинно-наслідковий зв’язок із патогенезом і клінікою захворювання, що робить цей варіант правильним.