У трирічної дитини спостерігається підвищення температури тіла, збільшені лімфовузли. Під час лабораторного дослідження загального аналізу крові виявлено лімфоцитоз. Методом ІФА виявлено антиген вірусу Епштейна-Барр. Яке захворювання найімовірніше розвинулося у дитини?

Чому це правильна відповідь

Збудником інфекційного мононуклеозу є вірус Епштейна–Барр, який належить до родини Herpesviridae, підродини γ-герпесвірусів. Це ДНК-вмісний вірус із ліпопротеїдною оболонкою, що має виражену тропність до В-лімфоцитів, на поверхні яких зв’язується з рецептором CD21. Саме ураження клітин імунної системи є ключовою біологічною особливістю цього збудника. Основними факторами патогенності вірусу Епштейна–Барр є його здатність до персистенції в організмі та індукції проліферації В-лімфоцитів. Вірус кодує білки, що імітують сигнали активації клітин, уникає повної елімінації імунною системою та зберігається в латентному стані. Це зумовлює генералізовану реакцію лімфоїдної тканини з вираженою лімфаденопатією. Патогенез захворювання пов’язаний із проникненням вірусу через слизову оболонку ротоглотки, первинною реплікацією в епітелії та подальшим інфікуванням В-лімфоцитів. У відповідь активується клітинна імунна відповідь з масивною проліферацією Т-лімфоцитів, що клінічно проявляється лихоманкою, генералізованим збільшенням лімфатичних вузлів і характерними змінами в периферичній крові у вигляді лімфоцитозу. Основою лабораторної діагностики є серологічні методи. Виявлення антигенів або специфічних антитіл до вірусу Епштейна–Барр методом ІФА є класичним і достовірним підтвердженням інфекційного мононуклеозу. Загальний аналіз крові з лімфоцитозом додатково підтверджує імунопатологічний характер процесу. Ключовою ознакою задачі є поєднання клінічних симптомів, лімфоцитозу та лабораторно підтвердженої наявності антигену вірусу Епштейна–Барр. Саме така сукупність даних є типовою для інфекційного мононуклеозу і дозволяє чітко відмежувати його від інших герпесвірусних інфекцій та онкологічних процесів.