MedOnline Тренуватись онлайн

Хворий, що страждав хронічним гнійним остеомієлітом, помер від хронічної ниркової недостатності. При розтині виявлено великі щільні нирки біло-жовтого кольору з сальним блиском на зрізі. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Амілоїдоз нирок є системним дистрофічним процесом, що характеризується відкладанням патологічного білково-полісахаридного комплексу амілоїду в екстрацелюлярному матриксі, з переважною локалізацією в клубочках, судинних стінках та інтерстиції. Визначальною морфологічною ознакою є збільшення розмірів нирок, їх щільність та характерне біло-жовте забарвлення з «сальним» блиском на розрізі, що обумовлено масивним відкладенням амілоїду. Накопичення амілоїду призводить до стискання капілярних петель клубочків, атрофії канальців та порушення функції нефронів. Макроскопічно нирки значно збільшені, щільні та бліді, з восковим або сальним виглядом, що є патогномонічним для амілоїдної дегенерації. Мікроскопічно спостерігається відкладання амілоїду в мезангії та субендотеліально в клубочках, із прогресуючим руйнуванням клубочкової архітектури. Судини також уражені: їх стінки потовщені, з порушенням просвіту, що призводить до ішемії паренхіми та атрофії канальців. Патогенетично вторинний амілоїдоз пов’язаний з хронічними гнійними або запальними процесами, такими як остеомієліт, які стимулюють тривалий синтез сироваткового амілоїду А (SAA) у печінці. Перетворення SAA в амілоїд та його відкладення призводять до прогресуючого ураження нирок. Тривала еволюція процесу знижує клубочкову фільтрацію, сприяє розвитку нефротичного синдрому та поступово переходить у хронічну ниркову недостатність. Наслідками амілоїдозу є протеїнурія, гіпопротеїнемія, набряки, гіперхолестеринемія та артеріальна гіпертензія, що відображає нефротичний характер патології. У термінальній стадії розвивається хронічна ниркова недостатність, яка є частою причиною смерті при генералізованому амілоїдозі. У контексті клінічного опису вирішальними є дані про хронічний гнійний остеомієліт, збільшені щільні нирки з сальним блиском та летальний кінець від хронічної ниркової недостатності. Це абсолютно відповідає вторинному амілоїдозу, тоді як інші запропоновані варіанти мають іншу морфологію, перебіг та етіологію.

Чому інші варіанти не підходять

Гострий некротичний нефроз
Гострий некротичний нефроз супроводжується гострим ушкодженням канальців з їх десквамацією та гострою нирковою недостатністю. Нирки при цьому набряклі, м’які та тьмяні, без сального блиску та білого забарвлення. Це відрізняє його від амілоїдозу, який є хронічним процесом із щільними, збільшеними нирками.
Хронічний гломерулонефрит
Хронічний гломерулонефрит призводить до зморщених, зменшених нирок із зернистою поверхнею та вираженим склерозом. Він не супроводжується збільшенням розмірів нирок або сальним блиском. У даному випадку описані збільшені, щільні нирки, що відрізняє процес від хронічного гломерулонефриту.
Підгострий гломерулонефрит
Підгострий гломерулонефрит характеризується фібріноїдним некрозом клубочків та півмісяцями, із швидким прогресуванням ниркової недостатності. Нирки при цьому набряклі та бліді, але не щільні, зі сальним виглядом. Морфологічна картина не відповідає опису амілоїдозу.
Септичний нефрит
Септичний нефрит виникає при бактеріємії та супроводжується гнійними вогнищами, мікроабсцесами та гострим ураженням інтерстицію. Макроскопічно нирки збільшені, але з множинними вогнищами запалення, без воскового вигляду. Опис щільних нирок з сальним блиском відрізняє амілоїдоз від септичного нефриту.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патологія екстрацелюлярного матриксу