Під час дослідження біоптату шкіри хворого на алергічний васкуліт знайдено: стінка судин потовщена, гомогенна, пікрофуксином забарвлюється у жовтий колір, ШІК-позитивна. Який патологічний процес розвинувся в стінках судин?

Чому це правильна відповідь

Фібриноїдне набухання є гострим проявом імунного пошкодження сполучної тканини, що найчастіше розвивається при алергічних, інфекційно-алергічних або аутоімунних процесах, у тому числі при алергічному васкуліті. Воно характеризується різким ушкодженням стінки судини з розпушенням колагенових волокон, підвищеною проникністю судинної стінки та виходом плазмових білків, включаючи фібриноген, який перетворюється на фібрин. У результаті формується фібриноїдний матеріал, що заміщує нормальні структури стінки судини. Макроскопічно фібриноїдне набухання не має специфічних проявів, але мікроскопічно визначається глибокою дезорганізацією тканини: колаген стає нечітким, волокна розпадаються, між ними накопичуються білки плазми та імунні комплекси. Цей матеріал інтенсивно забарвлюється за допомогою гістохімічних методів: за Ван-Гізоном (пікрофуксином) — у жовтий колір, що вказує на втрату нормальної структури колагену, а також є PAS-позитивним (ШІК-позитивним), що відображає наявність глікопротеїнів і імунних комплексів. Патогенетично процес пов'язаний із відкладенням імунних комплексів у стінці судин, які активують комплемент, викликають нейтрофільну інфільтрацію та виділення протеаз. Це призводить до руйнування колагену, збільшення проникності стінки та виходу фібриногену, що є підґрунтям формування фібриноїду. Фібриноїдне набухання часто супроводжується некрозом судинної стінки та тромбозом просвіту. Ускладнення можуть включати фібриноїдний некроз, тромбоваскуліт, крововиливи, ішемію тканин і хронічне ремоделювання судин. При прогресуванні зміни стають необоротними, сприяючи розвитку рубцювання і хронічної органної дисфункції. У задачі вирішальними є поєднання морфологічних ознак: потовщена, гомогенна судинна стінка, жовте забарвлення пікрофуксином і PAS-позитивність. Це класична гістохімічна характеристика фібриноїдного матеріалу, що відрізняє його і від гіаліну, і від амілоїду, і від ліпідних або мукоїдних змін, тому правильним є саме фібриноїдне набухання.