У альпініста, що піднявся на висоту 5200 м, розвинувся газовий алкалоз. Що є причиною його розвитку?

Чому це правильна відповідь

Газовий алкалоз у альпініста на висоті 5200 м розвивається через гіпервентиляцію легень як компенсаторну відповідь на гіпоксію. Зниження парціального тиску кисню в атмосферному повітрі стимулює периферичні хеморецептори каротидних та аортальних тіл, що активує дихальний центр у довгастому мозку, збільшуючи частоту та глибину дихання. Це підвищує видалення CO2 з крові, що призводить до зменшення концентрації іонів H+ і підвищення рН крові. Молекулярно зниження pCO2 зменшує утворення вуглекислоти та іонів H+ за рахунок бікарбонатної буферної системи. Клітинні механізми адаптації включають активацію ренін-альдостеронової та симпатоадреналової систем для підтримки перфузії органів при вазоконстрикції, а також модулювання активності іонних насосів для збереження електролітного балансу. ЦНС регулює подальшу стимуляцію дихального центру через зворотний зв’язок із хеморецепторами. Клінічно це проявляється задишкою, тахікардією, запамороченням, а в лабораторних дослідженнях визначається підвищене рН крові та знижене pCO2. Зсув буферних основ частково компенсується нирками шляхом виділення бікарбонату, але на початкових етапах переважає первинний дихальний алкалоз. Наслідки газового алкалозу включають підвищену