Під час бактеріологічного дослідження сечі пацієнта з гострим циститом виділено грамнегативні рухомі палички, які на мʼясо-пептонному агарі утворюють великі слизові колонії зелено-блакитного кольору із запахом карамелі або жасмину. Який мікроорганізм найімовірніше спричинив захворювання?

Чому це правильна відповідь

Pseudomonas aeruginosa є грамнегативною прямою паличкоподібною бактерією, строго аеробною, рухомою завдяки одному чи кільком полярним джгутикам, не утворює спор чи капсули (хоча в хронічних інфекціях може формувати біоплівку), має тонкий шар пептидоглікану та зовнішню мембрану з ліпополісахаридом як ендотоксином. Характерною ознакою є продукція водорозчинних пігментів: пйоцианіну (зелено-блакитного кольору) та пйовердину (флюоресціюючого жовто-зеленого), що надають колоніям на МПА зелено-блакитний колір з металевим блиском та специфічний фруктовий запах карамелі чи жасмину. Бактерія оксидазопозитивна, росте при 42°C, що відрізняє її від інших неферментуючих грамнегативних паличок. Основними факторами патогенності P. aeruginosa є ендотоксин, екзотоксин A (інгібує синтез білка шляхом АДФ-рибозилювання EF-2), екзоензим S та інші ферменти агресії (еластаза, протеази, фосфоліпаза C), пілі типу IV для адгезії, альгінатна біоплівка для захисту від фагоцитозу та антибіотиків. Збудник має тропність до вологих середовищ, пошкоджених тканин, слизових сечовивідних шляхів, особливо в катетеризованих пацієнтів чи при імуносупресії, часто викликає нозокоміальні інфекції. Патогенез циститу, викликаного P. aeruginosa, зазвичай пов’язаний з висхідним шляхом інфікування при катетеризації чи інструментальних втручаннях, адгезією до уротелію з подальшим розмноженням у сечовому міхурі. Токсини та ферменти викликають запалення слизової, некроз епітелію, піурію та гематурию, ендотоксин сприяє системній реакції при ускладненнях. Вроджена імунна відповідь з нейтрофілами обмежена через біоплівку та інгібіцію фагоцитозу, набутий імунітет слабкий через антигенну мінливість. Діагностика інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених P. aeruginosa, базується на взятті середньої порції сечі чи катетерної сечі для кількісного посіву (значуща бактеріурія >10^5 КУО/мл), мікроскопії (грамнегативні палички) та культуральної ідентифікації на МПА чи селективних середовищах (цетримід-агар) з характерними пігментованими колоніями, запахом та оксидазопозитивністю. Диференціювати допомагає саме пігментація, запах та ріст при 42°C від E. coli (ферментує лактозу), Klebsiella (не рухома, капсульована) чи Proteus (свівелінг на агарі). Імунітет при інфекціях P. aeruginosa слабкий через біоплівку та токсини, переважно гуморальний з антитілами до екзотоксину A та поверхневих антигенів, клітинний відіграє роль у хронічних інфекціях. Післяінфекційний імунітет нестійкий, реінфекції часті. Специфічної вакцини немає через антигенну варіабельність, профілактика включає суворий контроль катетеризації, антибіотики з антипсевдомонадною активністю (цефтазидим, меропенем, ципрофлоксацин), неспецифічна — гігієна та уникнення нозокоміальних джерел. Саме варіант Pseudomonas aeruginosa є правильним, оскільки ключові мікробіологічні ознаки — грамнегативні рухомі палички з великими слизовими зелено-блакитними колоніями на МПА та запахом карамелі чи жасмину — є патогномонічними для цього збудника через продукцію пйоцианіну та пйовердину. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що пігментація та аромат є прямим наслідком метаболізму P. aeruginosa, що дозволяє швидко ідентифікувати її в культурі з сечі при циститі. Цей збудник чітко відмежовується від E. coli (без пігменту та запаху), Klebsiella (не рухома), Proteus (свівелінг та уреаза) чи S. aureus (грампозитивний).