Хвора 38-ми років померла під час нападу бронхіальної астми, який не вдалося зняти. В ході гістологічного дослідження у просвіті бронхів виявлені накопичення слизу, в стінці бронхів численні лаброцити, багато з них у стані дегрануляції, а також велика кількість еозинофілів. Який патогенез (механізм розвитку) цих змін у бронхах?

Чому це правильна відповідь

Морфологічна картина з вираженим накопиченням густого слизу в просвіті бронхів, масивною інфільтрацією еозинофілами та дегрануляцією лаброцитів є патогномонічною для атопічної бронхіальної астми, яка належить до IgE-залежного (атопічного) типу гіперчутливості негайного типу. У генетично схильних осіб (поліморфізми генів IL4RA, IL13, ADAM33, FCER1) при первинному контакті з аероалергенами антигенпрезентуючі клітини (дендритні клітини) спрямовують Т-хелпери 2 типу з продукцією IL-4, IL-5 та IL-13, що стимулює В-лімфоцити до класового перемикання на синтез IgE. Циркулюючі IgE фіксуються на FcεRI-рецепторах лаброцитів і базофілів бронхіальної стінки; при повторному контакті з алергеном відбувається швидке перехресне зшивання IgE, активація тирозинкіназ Lyn і Syk, підвищення внутрішньоклітинного кальцію та дегрануляція лаброцитів з вивільненням гістаміну, лейкотрієнів C4, D4, E4, простагландину D2 та триптази. IL-5 та еотаксини (CCL11, CCL24) забезпечують масову міграцію та виживання еозинофілів, які додатково вивільняють основний білок еозинофілів (MBP), еозинофільний катіонний протеїн (ECP) та лейкотрієни, що пошкоджують епітелій, стимулюють секрецію муцину MUC5AC та викликають бронхоспазм. Гістамін і лейкотрієни через H1- та CysLT1-рецептори викликають скорочення гладеньких м’язів, набряк стінки та гіперсекрецію слизу, що в тяжких випадках призводить до повної обтурації бронхів слизовими пробками та асфіксії. Саме атопічний механізм пояснює всю морфологічну картину, тоді як інші типи гіперчутливості не дають такої вираженої еозинофілії та дегрануляції лаброцитів.