MedOnline Тренуватись онлайн

У хворої при гастродуоденоскопії виявили множинні виразки шлунка. Діагностовано синдром Золлінгера-Еллісона. Надлишок якого гормону має місце в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Синдром Золлінгера-Еллісона розвивається внаслідок гастринпродукуючої пухлини (гастриноми), найчастіше локалізованої в підшлунковій залозі або дванадцятипалій кишці, що призводить до неконтрольованої гіперсекреції гастрину G-клітинами пухлини. Надлишок гастрину діє на G-клітини антрального відділу шлунка та ECL-клітини (ентерохромафінноподібні), стимулюючи CCK2-рецептори, що через фосфоліпазу С, підвищення внутрішньоклітинного Са²⁺ та активацію протеїнкінази С викликає масивне вивільнення гістаміну з ECL-клітин. Гістамін, у свою чергу, зв’язується з Н2-рецепторами на парієтальних клітинах і через аденілатциклазу-cAMP-PKA шлях різко підвищує активність Н⁺/К⁺-АТФази, що призводить до гіперсекреції соляної кислоти (часто >100 ммоль/год навіть після пентагастрину). Постійна гіперхлоридія та низький рН у просвіті шлунка й дванадцятипалої кишки інактивує панкреатичну ліпазу, пошкоджує слизовий бар’єр, стимулює подальшу секрецію пепсиногену та пригнічує секрецію бікарбонатів підшлунковою залозою, створюючи умови для формування множинних, глибоких, рецидивуючих пептичних виразок, переважно в дванадцятипалій кишці та дистальному відділі шлунка. Гіпергастринемія також викликає проліферацію парієтальних та головних клітин (трофічний ефект гастрину), що ще більше посилює кислотну продукцію. Клінічно це проявляється важкими, резистентними до стандартної терапії виразками, діареєю (через інактивацію ферментів) та гастроезофагеальним рефлюксом. Тривалий надлишок гастрину призводить до розвитку множинних виразок, кровотеч, перфорацій та, у частини хворих, до малігнізації гастриноми. Саме неконтрольована гіперпродукція гастрину пухлиною є пусковим і провідним патогенетичним механізмом синдрому Золлінгера-Еллісона. Ключова патогенетична ознака — автономна гіперсекреція гастрину пухлинними G-клітинами з розвитком стійкої гіперхлоридії та множинних пептичних виразок, що відрізняє синдром від звичайної виразкової хвороби.

Чому інші варіанти не підходять

Інсулін
Надлишок інсуліну (інсулінома) викликає гіпоглікемію, слабкість, тремор, втрату свідомості. Він не впливає на кислотну секрецію шлунка і не призводить до виразкоутворення.
Тироксин
Гіпертироксинемія при тиреотоксикозі прискорює обмін речовин, викликає тахікардію, втрату ваги, але не стимулює парієтальні клітини і не є причиною множинних виразок.
Кортизол
Надлишок кортизолу (хвороба Іценко-Кушинга) може сприяти виразкоутворенню через пригнічення синтезу простагландинів і муцину, але виразки поодинокі, локалізуються переважно в шлунку, а не множинні в дванадцятипалій кишці.
Окситоцин
Окситоцин впливає на скоротливість матки та молочних залоз, не має відношення до регуляції кислотної секреції чи формування виразок шлунково-кишкового тракту.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патофізіологія травлення