Хворому з непереносимістю антибіотиків для лікування пневмонії призначений сульфален. Через кілька днів у хворого розвинувся гемоліз еритроцитів. Недостатність якого ферменту в організмі хворого сприяла розвитку цього побічного ефекту?

Чому це правильна відповідь

Ситуація описує розвиток гемолізу після прийому сульфалену — представника групи сульфаніламідних препаратів. Ці ліки належать до оксидативних стресорів, здатних генерувати активні форми кисню та метаболіти, що окиснюють мембранні ліпіди й білки еритроцитів. Ключовим захисним механізмом еритроцита від такого окиснення є пентозофосфатний шлях (ПФШ), єдиним джерелом відновленого НАДФН у цих клітинах. Саме НАДФН потрібний для підтримання глутатіону у відновленій формі, яка нейтралізує пероксидні радикали. Центральним ферментом, що запускає ПФШ, є глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа (Г6ФДГ). Біохімічний механізм полягає в тому, що Г6ФДГ каталізує перетворення глюкозо-6-фосфату на 6-фосфоглюконолактон із одночасним утворенням НАДФН. У еритроцитах немає мітохондрій, тому ПФШ є єдиною системою, здатною продукувати НАДФН. Цей НАДФН є обов’язковим для роботи глутатіонредуктази, яка регенерує відновлений глутатіон (GSH) із його окисненої форми (GSSG). GSH далі детоксикує пероксиди за участю глутатіонпероксидази. У разі дефіциту Г6ФДГ рівень НАДФН падає, глутатіон залишається окисненим, і еритроцит стає надзвичайно чутливим до оксидативного ушкодження. Регуляція цього процесу залежить від інтенсивності ПФШ, який активується при потребі в НАДФН. У нормі еритроцит легко компенсує дію оксидантів, збільшуючи потік через цей шлях. Але при спадковому дефіциті Г6ФДГ фермент не забезпечує достатнього відновлення коферментів, і навіть невеликий оксидативний стрес (сульфаніламідні препарати, фава-боби, деякі протималярійні засоби) запускає масивний гемоліз. Мембрани еритроцитів ушкоджуються через перекисне окиснення ліпідів, утворення включень Гейнца та втрату еластичності. Клінічно це проявляється жовтяницею, гемоглобінурією, зниженням гематокриту та гострою анемією після контакту з оксидантами. Патогенез повністю узгоджується з дефіцитом Г6ФДГ — найбільш поширеною ферментопатією еритроцитів у світі. Важливо, що інші ферменти, наведені у варіантах відповідей, не беруть участі у формуванні НАДФН і не мають критичного значення для антиоксидантного захисту еритроцитів. Отже, саме дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази пояснює розвиток гемолізу після прийому сульфалену, оскільки він позбавляє еритроцит єдиної здатності захищатися від оксидативної токсичності.