MedOnline Тренуватись онлайн

У хворого з підозрою на ботулізм необхідно визначити тип екзотоксину, що циркулює в крові. Яка реакція може бути використана з цією метою?

Чому це правильна відповідь

Clostridium botulinum продукує ботулотоксин — найпотужніший відомий нейротоксин, що належить до екзотоксинів і існує в кількох серотипах (A, B, E, F найчастіше у людини). Токсин є білковою молекулою з двома ланцюгами: важким (відповідає за зв’язування з нейроном і ендоцитоз) та легким (цинк-залежна протеаза, що розщеплює SNARE-білки). Серотипи антигенно різні, тому для точного лікування потрібне визначення типу токсину. Реакція нейтралізації на мишах є золотим стандартом для виявлення та типування ботулотоксину. Сироватку хворого або екстракт підозрілої їжі вводять групам мишей разом з моновалентними антитоксинами (анти-A, анти-B, анти-E тощо) або без них. Якщо токсин нейтралізується конкретним антитоксином, миші виживають; контрольні миші гинуть від флакцидного паралічу. Реакція високоспецифічна, дозволяє ідентифікувати серотип навіть при низькій концентрації токсину. Патогенез ботулізму — чиста інтоксикація преформованим токсином. Токсин всмоктується в кишечнику, гематогенно досягає периферичних холінергічних синапсів, необоротно блокує вивільнення ацетилхоліну. Клініка розвивається без запалення: симетричний низхідний параліч, порушення зору, сухість у роті, дихальна недостатність. Імунна відповідь не встигає сформуватися через швидку дію токсину. Діагностика ботулізму базується на клініці та лабораторному підтвердженні токсину. Матеріал — сироватка крові (10–20 мл до введення антитоксину), блювотні маси, залишки їжі, фекалії. Ключовий метод — біопроба з нейтралізацією на мишах; альтернативно — ПЛР для виявлення гену токсину в продуктах, але не в сироватці. Культуральне виділення C. botulinum можливе, але довге і менш інформативне. Імунітет після ботулізму не формується через сублетальну дозу токсину. Вакцини (пентавалентний анатоксин) використовують для лабораторного персоналу. Лікування — полівалентний або моновалентний антитоксин якомога раніше. Профілактика — правильна консервація, кип’ятіння домашніх консервів перед вживанням. Саме реакція нейтралізації є правильним варіантом, оскільки тільки вона дозволяє точно визначити серотип ботулотоксину в крові чи продуктах за специфічною нейтралізацією летальної дії на мишах; причинно-наслідковий зв’язок прямий: різні серотипи потребують різних антитоксинів для ефективного лікування, на відміну від інших реакцій (преципітація виявляє антигени, але не нейтралізує токсин; РЗК та РПГА менш специфічні для типування нейротоксину).

Чому інші варіанти не підходять

Реакція преципітації
Реакція преципітації (в гелі або кільцева) виявляє розчинні антигени за утворенням видимого преципітату з антитілами. Використовується для ідентифікації екзотоксинів (дифтерійний, правцевий), але не для типування ботулотоксину через низьку чутливість і відсутність стандартизованих наборів. Не показує нейтралізацію токсичності.
Реакція зв’язування комплементу
Реакція зв’язування комплементу (РЗК) виявляє антитіла або антигени за фіксацією комплементу. Застосовується в серодіагностиці сибірки, туляремії, але не для прямого виявлення чи типування ботулотоксину в крові. Не оцінює біологічну активність токсину.
Реакція гальмування гемаглютинації
Реакція гальмування гемаглютинації (РГГА) використовується для вірусів з гемаглютинінами (грип, краснуха) або для виявлення антитіл до еритроцитарних антигенів. Ботулотоксин не має гемаглютинуючої активності, тому РГГА не застосовується в діагностиці ботулізму.
Реакція пасивної гемаглютинації
Реакція пасивної гемаглютинації (РПГА) виявляє антитіла або антигени за аглютинацією еритроцитів з адсорбованими антигенами. Використовується для серодіагностики багатьох інфекцій, але не для прямого типування активного ботулотоксину в крові — потрібна нейтралізація токсичності.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Анаеробні інфекції