Бактеріологічний метод діагностики був використаний для підтвердження діагнозу газова гангрена у хворого. Які живильні середовища необхідно використовувати для культивування збудника в цьому випадку?

Чому це правильна відповідь

Газова гангрена спричинюється облігатними анаеробними бактеріями роду Clostridium, найчастіше Clostridium perfringens. Це грампозитивні великі палички, що утворюють спори і мають здатність активно розмножуватися лише за умов повної або майже повної відсутності кисню. Їх клітинна стінка типова для грампозитивних бактерій, а спороутворення забезпечує високу стійкість у зовнішньому середовищі. Основними факторами патогенності клостридій є потужні екзотоксини та ферменти агресії, зокрема лецитиназа, колагеназа та гіалуронідаза. Ці речовини спричинюють масивний некроз тканин, руйнування клітинних мембран і утворення газу в уражених м’язах. Саме анаеробні умови в некротизованих тканинах створюють оптимальне середовище для росту збудника. Патогенез газової гангрени пов’язаний із потраплянням спор клостридій у глибокі рани, де порушене кровопостачання і знижений окисно-відновний потенціал. У таких умовах бактерії швидко розмножуються, виділяють токсини і ферменти, що призводить до стрімкого поширення некрозу, інтоксикації та важкого загального стану хворого. Анаеробний характер інфекції є ключовим для розуміння її лабораторної діагностики. Для бактеріологічного підтвердження діагнозу необхідно використовувати спеціальні середовища, що забезпечують анаеробні умови росту. Середовище Кітта-Тароцці є збагаченим рідким середовищем для культивування облігатних анаеробів, а середовище Вільсона-Блера дозволяє виділяти та ідентифікувати клостридії за характером росту і біохімічними властивостями. Саме ці середовища створюють оптимальні умови для росту збудника газової гангрени. Імунітет при газовій гангрені не формується, а перебіг захворювання є блискавичним. Специфічна профілактика можлива шляхом застосування анатоксинів, а неспецифічна профілактика полягає у правильній хірургічній обробці ран. Вирішальною ознакою в задачі є анаеробна природа збудника, що безпосередньо обумовлює необхідність використання середовищ Вільсона-Блера та Кітта-Тароцці.