MedOnline Тренуватись онлайн

У бактеріологічній лабораторії проводиться дослідження м’ясних консервів на вміст ботулінічного токсину. Для цього дослідній групі мишей ввели екстракт із досліджуваного матеріалу та антитоксичну протиботулінічну сироватку типів А, В, Е; контрольній групі мишей ввели екстракт без протиботулінічної сироватки. Яку серологічну реакцію було використано?

Чому це правильна відповідь

Ботулізм викликається нейротоксином, що продукується грампозитивною споротвірною анаеробною паличкоподібною бактерією Clostridium botulinum, яка має перитрихіальні джгутики, утворює центральні або субтермінальні спори, що надають клітині вигляд тенісної ракетки. Токсин є найпотужнішою відомою біологічною отрутою, білковою молекулою, що складається з важкого та легкого ланцюгів, і блокує вивільнення ацетилхоліну в нервово-м’язових синапсах. Основним фактором патогенності є саме ботулінічний нейротоксин типів A, B, E та рідше інших, який утворюється в анаеробних умовах у неправильно стерилізованих консервах. Токсин термолабільний при нагріванні, але стійкий у кислому середовищі. Патогенез ботулізму харчового типу полягає в пероральному надходженні преформованого токсину з інфікованою їжею, всмоктуванні в тонкій кишці, гематогенному поширенні та зв’язуванні з пресинаптичними мембранами холінергічних нейронів. Токсин необоротно інгібує вивільнення ацетилхоліну, викликаючи флacidний параліч м’язів, починаючи з черепно-мозкових нервів. Імунна відповідь гуморальна з продукцією антитоксинів формується повільно і не встигає запобігти тяжкому перебігу, вроджений імунітет не відіграє суттєвої ролі через відсутність інвазії бактерії. Діагностика ботулізму базується на виявленні токсину в сироватці крові, випорожненнях чи залишку їжі методом біологічної проби на мишах — реакції нейтралізації. Екстракт матеріалу вводять мишам з антитоксичними сироватками відомих типів та без них; загибель контрольних мишей та виживання захищених вказує на наявність та тип токсину. Цей метод є золотим стандартом через високу чутливість та специфічність. ПЛР виявляє гени токсину в культурах, але не токсин безпосередньо. Виділення Clostridium botulinum проводять на анаеробних середовищах з подальшою ідентифікацією за ліполітичними властивостями та токсигенністю. Імунітет при ботулізмі гуморальний з нейтралізуючими антитоксинами, післяінфекційний слабкий через малу дозу антигену. Для профілактики використовують полівалентний анатоксин у ризикованих групах, специфічна терапія — введення гетерологічного полівалентного антитоксину. Неспецифічна профілактика включає правильну стерилізацію консервів та нагрівання підозрілої їжі. Саме введення екстракту мишам з антитоксичними сироватками типів A, B, E та порівняння з контрольною групою без сироватки прямо вказує на реакцію нейтралізації, оскільки захист мишей відбувається лише при відповідності антитоксину типу ботулінічного токсину. Це безпосередньо пов’язано з механізмом дії токсину як білкової отрути, яку можна нейтралізувати специфічними антитілами до його зв’язування з нейронами. Такий метод чітко відрізняється від реакцій преципітації чи зв’язування комплементу, що не використовують біологічну модель для виявлення токсичності, та від опсонофагоцитарної, спрямованої на бактерії, а не на токсин.

Чому інші варіанти не підходять

Преципітації
Реакція преципітації базується на утворенні видимого преципітату при взаємодії розчинного антигену з антитілом у гелі чи рідині. Вона використовується для виявлення бактеріальних антигенів чи токсинів у лабораторних умовах. Варіант був би правильним при ідентифікації розчинних антигенів, але не відповідає умові через використання біологічної проби на мишах для оцінки токсичності.
Опсонофагоцитарна
Опсонофагоцитарна реакція оцінює посилення фагоцитозу бактерій під дією опсонінів сироватки. Вона застосовується для оцінки функціональної активності антитіл. Варіант підходив би при вивченні імунітету до капсульних бактерій, але суперечить дослідженню токсину без фагоцитозу та з летальним ефектом на мишах.
Зв’язування комплементу
Реакція зв’язування комплементу виявляє антиген-антитільні комплекси за фіксацією комплементу. Вона використовувалася для серодіагностики сифілісу чи інших інфекцій. Варіант актуальний при кількісному визначенні антитіл, але не пояснює використання мишей та захисту від летального токсину.
Подвійної імунної дифузії
Реакція подвійної імунної дифузії в гелі за Оухтерлоні виявляє лінії преципітації між антигеном та антитілом для ідентифікації. Вона застосовується для порівняння антигенної спорідненості. Варіант був би правильним при типуванні антигенів, але не відповідає біологічній пробі з оцінкою токсичності in vivo.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Анаеробні інфекції