У крові пацієнта вміст глюкози натще було 5,65 ммоль/л, через 1 годину після цукрового навантаження становило 8,55 ммоль/л, а через 2 години-4,95 ммоль/л. Такі показники характерні для:

Чому це правильна відповідь

У здорової людини глікемічний профіль після перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ) характеризується швидким підвищенням концентрації глюкози в крові протягом першої години за рахунок надходження глюкози з кишечнику та подальшим швидким зниженням до вихідного рівня або нижче до другої години завдяки активації інсулінового сигналінгу. Після всмоктування глюкози β-клітини підшлункової залози через GLUT2 виявляють підвищення глюкози, що призводить до деполяризації мембрани за участю АТФ-чутливих калієвих каналів, відкриття потенціалзалежних кальцієвих каналів та екзоцитозу інсуліну. Інсулін активує рецептор з тирозинкіназною активністю, що запускає каскад IRS-PI3K-Akt, результатом якого є транслокація GLUT4 на мембрану скелетних м’язів та жирової тканини, посилення захвату глюкози та її утилізація шляхом гліколізу і глікогенсинтезу. Одночасно інсулін пригнічує глікогеноліз та глюконеогенез у печінці через фосфорилювання глікогенсинтази та інактивацію глікогенфосфорилази, а також знижує ліполіз, зменшуючи надходження гліцерину як субстрату глюконеогенезу. Завдяки збереженій чутливості тканин до інсуліну та адекватній секреторній відповіді β-клітин рівень глюкози через 2 години повертається до нормальних значень (нижче 7,8 ммоль/л), що виключає порушення толерантності до глюкози чи діабет. Показники 5,65 – 8,55 – 4,95 ммоль/л повністю відповідають фізіологічній кривій здорової людини, де пік не перевищує нормальних меж реактивної гіперглікемії, а швидке зниження свідчить про ефективність інсулінзалежних механізмів підтримання глюкозного гомеостазу. Будь-яке відхилення (затримка повернення до норми чи вищий пік) вказувало б на інсулінорезистентність або дефіцит інсуліну, чого в даному випадку немає.