При аналізі крові у хворого залишковий азот склав 48 ммоль / л, сечовина -15,3 ммоль / л. Про захворювання якого органу свідчать результати цього аналізу?

Чому це правильна відповідь

Значне підвищення залишкового азоту до 48 ммоль/л (норма 14–28 ммоль/л) при сечовині 15,3 ммоль/л (норма 2,5–8,3 ммоль/л) свідчить про азотемію — затримку в крові кінцевих продуктів азотистого обміну, які в нормі екскретуються нирками. Залишковий азот включає переважно сечовину (50–60%), креатинін, сечову кислоту, індикан, аміак та інші небілкові сполуки. При нирковій недостатності різко знижується клубочкова фільтрація та канальцева реабсорбція/секреція, що призводить до накопичення зниження кліренсу сечовини та креатиніну, їх зворотної дифузії з первинної сечі та накопичення в плазмі. У даному випадку сечовина підвищена майже вдвічі, а залишковий азот — у 2–3 рази, що характерно для ниркової (ретенційної) азотемії при гострій або хронічній нирковій недостатності. При цьому внаслідок порушення екскреторної функції нирок у крові накопичуються також середні молекули, феноли, індикан, що викликає уремічний синдром з інтоксикацією ЦНС, перикардитом, гастритом, анемією та остеодистрофією. Ключовою патогенетичною ознакою ниркової азотемії є одночасне підвищення всіх компонентів залишкового азоту при зниженій відносній щільності сечі та олігурії, на відміну від позаниркових форм, де сечовина підвищується пропорційно або більше креатиніну. Тільки ураження нирок призводить до такого ступеня затримки низькомолекулярних азотистих шлаків, тоді як печінка та інші органи не беруть безпосередньої участі в їх виведенні.